Скульптор з Чорнобаївки робить копії артефактів епохи бронзи

Копії артефактів епохи бронзи й скіфських часів виготовляє Владислав Кириченко з Чорнобаївки Херсонської області. Практично за тією ж технологією, якою виливали предмети побуту і зброю прадавні майстри.

Фігурки тварин, людей, бюсти видатних постатей і морські мешканці застигли у воску поки що на полицях майстерні. Вони чекають втілення у бронзі або латуні. Воскові скульптури не тримають форму протягом тривалого часу, тож довелось Владиславу самому освоювати лиття.

“Це скоріше хобі. Скульптура. Я займаюсь досить давно. Перші такі серйозні роботи, це, мабуть, 2003-2004 рік. Я тоді займався нею, ну, зовсім, на такому початковому рівні. Постало питання про якусь відливку, чи ще якусь реалізацію у більш стабільному матеріалі, який можна довго зберігати. Тому що скульптура в воску, в якому виліплена, вона довго не може знаходитись. Вона з часом деформується. Вона з часом обпливає. Вона дуже електризується і тягне на себе пил. Вона псується. І тоді я почав цікавитися способами, як її можна перевести у більш практичні матеріали”, – каже скульптор.

Щоб перевести авторські роботи у довговічний матеріал, Владиславу довелось просиджувати годинами у бібліотеці та вчити теорію ливарної справи. На практиці все виявилось складніше.

Це було так, хобі, після роботи, на вихідних. Ми пробували бронзу розплавити паяльною лампою, на дровах і на вугіллі… Тоді здавалося, якщо розплавив метал, це вже все, пів діла зроблено. Насправді це не так. Це саме просте виявилося – розплавити метал. Потім було дуже багато експериментів”, – говорить чоловік.

Владислав освоїв лиття за восковими моделями. Форми застигають у металевих сплавах – латуні та бронзі. Казан вагою 4 з половиною кілограми й вістря стріл з бронзи – для реконструкторів.

“Зі скіфськими, наприклад, зразками працювати дуже цікаво в тому плані, що скіфи, вони ще були при витоку оцих методів лиття, які використовую я. Мені навіть було цікаво з точки зору, що вони це робили. Коли не було ще ніякого такого обладнання, не електрики, нічого не було. І вони це робили й досить пристойної якості. Цей казан ми відливали, ну, плюс-мінус, так як скіфи відливали. Він, дійсно робився не цими матеріалами, якими я взагалі працюю зараз. А більш простими матеріалами. Для реконструкторів, це одна із самих (великих) моїх відливок”, – каже скульптор.

Владислав виготовляє “новороби” на замовлення клубу історичної реконструкції за моделями, які створює Андрій Лопушинський. Серед артефактів – ручка для дзеркала, виконана давньогрецькими майстрами у вигляді жіночої фігурки.

Співпраця з реконструкторами для ливарника – особливе задоволення.

“Це співпраця з дуже зацікавленими людьми (реконструктори). Це люди, які дійсно живуть своєю справою. Це просто заворожує таке відношення до цієї реконструкції. Скільки люди вкладують в неї часу, зусиль”, – каже Владислав Кириченко.

Щоб показати процес лиття, знадобилось три дні підготовки. Розплавлений метал заливається у гіпсову форму з температурою у 900 градусів.

Це теж для реконструкторів, невеличкий казан скіфський, молоточки й декілька ножів бронзового віку. Далі ми їх будемо зрізати з цих ливарних хвостів, оброблювати. Доводити до якоїсь більш-менш нормальної поверхні”, – говорить ливарник.

Садочок Владислава зеленіє і під снігом. Екзотичні рослини – ще одне захоплення чоловіка. Це між роботою, зайняттям скульптурою і ливарством.

Олена Ліщенко. Суспільне Херсон