Які вони, сучасні партизани України

Історія пам’ятає повстанський рух проти більшовиків, який діяв в Україні у 20-х роках минулого століття. Повстанські загони були дуже потужними і завдавали численних втрат ворогу саме на півдні України. У степовому краї партизани не могли ховатись у лісах, тому доводилося збори проводити у підвалах сільських хат та інших місцях, а інформацію передавали через зв’язкових.

Минуло сто років і південь України знову сколихнув потужний повстанський рух. Зрештою і ворог не змінився – все ті ж росіяни, що прагнуть знищити українську державність. Іншими стали методи боротьби, збору інформації та завдяки сучасним технологіям – комунікація, адже роль зв’язкових зараз виконують смартфони. Життя сучасних партизанів мало чим відрізняється від побуту співгромадян: вони ходять на роботу, ведуть цілком нормальний, цивільний спосіб життя. Лише час від часу, зазвичай у вечірню пору доби, виконують певні завдання.

Зараз партизанський рух активно діє в Херсоні. Місто знаходиться під російською окупацією з початку війни. Усе почалося з мирних акцій протесту – люди масово збиралися у центрі міста, демонструючи бажання бути частиною України. Цю хвилю протестів організовував рух «Жовта стрічка», який з’явився в окупованому місті наприкінці лютого. Зараз організація налічує близько 100 активних учасників, вони координуються через соцмережі, месенджери, використовуючи VPN. Їхні мітинги– це, напевно, одна з причин, чому росіяни перенесли референдум про створення «ХНР», а вже 9 травня вони організували протести у Новій Каховці, Херсоні, Енергодарі, Бердянську. З того часу сформувалася команда, яка діє зараз, ядро з прихильників, котрі перебувають на тимчасово окупованій території України, – айтішники, волонтери. Ця організація займається лише інформаційним супротивом: окрім акцій протесту, члени «Жовтої стрічки» друкують та поширюють листівки, плакати з погрозами окупантам та закликами до боротьби по всій окупованій частині України, у тому числі в Криму.

Сьогодні рух опору в Херсоні має іншу, більш предметну складову: херсонці активно співпрацюють із ЗСУ і передають українським військовим важливу інформацію про місця, де окупанти зберігають боєприпаси, де розташовані їхні штаби і хто з місцевих погодився на співпрацю з ворогами. Останнім часом все частіше ЗСУ влучають у склади та військові частини окупантів на Херсонщині, що теж свідчить про якісну розвідку. Більше того, херсонські партизани не лише займаються розвідкою, але і виконують конкретні завдання. Партизани підривають будівлі, знищують колаборантів та руйнують логістику окупантів.

Також варто відзначити, що в тимчасово окупованому Херсоні поширили листівки з закликом до місцевих, аби ті залишили місто. Мешканців попросили виїхати з обласного центру, аби не заважати українським військовим та не ставати живим щитом для ворога.

Головне управління розвідки Міноборони України показало, які послання залишають окупантам у Херсоні українські партизани, інформує УНН. «В когось ще є сумніви, чи існують українські партизани? Вони вирішують дуже «делікатні» завдання, наближаючи нашу перемогу! Ми продовжуємо шукати цілі для HIMARS! Країна на вас розраховує! Херсон – це Україна!», – зазначили в ГУР.

Херсонці також залишали послання окупантам щодо псевдороферендуму на стінах споруд, зокрема, такі, як «Х*р вам, а не референдум». Також, на території області з’явились роздруківки з американськими ракетними артилерійськими системами. «Рашисти засинають, прокидається HIMARS», – зазначено у листівках. У багатьох населених пунктах можна побачити патріотичні графіті, листівки. У Херсоні партизани обклеїли місто листівками з промовистими посланнями. ««HIMARS» не пробачить», саме так херсонські партизани переказують «вітання» окупантам. «ЗСУ, як і сезон херсонських кавунів, вже близько», йдеться також в одній із листівок. «Місто не здається, боротьба триває до повного очищення всієї України», зазначається у коментарі до оприлюднених світлин.

Також цікавим є те, що у Херсоні партизани вже втретє встановили в місті незвичайну інсталяцію – опудало повішеного загарбника. Перші дві інсталяції користувались популярністю й загарбникам доводилось самотужки їх знімати. Перше опудало повісили на дереві в одному з парків Херсона, вже через місяць нове опудало російського солдата прикрасило в’їзд до міста.

Вдаються жителі окупованих територій і до саботажу. За даними Міністерства освіти, у Херсоні з 60 директорів шкіл лише двоє погодилися співпрацювати з росіянами. Більшість підприємців міста відмовилися працювати за рублі, а голови ОСББ не надали списки людей, які виїхали й залишили вільні квартири. Фактично у кожній громаді залишаються люди, які чинять спротив окупантам. Передусім це підтримка патріотизму в області.

Також відзначимо, що постійно розміщуються і роздаються листівки, вивішуються наші прапори та патріотичні графіті. Це дуже важко робити, бо якщо росіяни спіймають, буде непереливки… Але Херсонщина зараз надзвичайно патріотичний регіон. Усі наші рідненькі херсонці дуже чекають на ЗСУ.

У регіоні нервують і окупанти, і колаборанти. Партизани також застерігають місцевих від співпраці з росіянами. Через потужний партизанський рух окупанти постійно посилюють фільтраційні заходи, проводять обшуки, викрадають людей. Мирний спротив місцевих – це важливе доповнення до роботи бойових партизанів, вважають у ССО. Але бути партизаном дуже небезпечно. На території окупованої Херсонщини російські агресори вибірково ходять по багатоквартирних будинках і силоміць відчиняють оселі, шукають тих, хто має відношення до руху спротиву.

Величезний опір херсонців не лише деморалізує росіян, а й підбадьорює місцевих, які вже чотири місяці живуть в окупації. Росіяни переконують наших громадян, що Херсонщина не потрібна Україні і Росія прийшла назавжди. Щоб зневіра не домінувала, журналіст Іван Антипенко закликає нагадувати у різний спосіб, що Херсон — це Україна. «Не лише словами з телемарафону, а й діями, зокрема такими, які чинить рух опору», — каже журналіст. Міський голова Мелітополя Іван Федоров згадує про ще один дієвий метод — центри для переселенців на підконтрольних територіях, куди можна звертатися по підтримку. А в Центрі національного спротиву українцям радять частіше спілкуватися з людьми на окупованих територіях – писати навіть простим знайомим, аби підтримати їх словами.

Настрої у людей, які живуть на території тимчасово окупованої Херсонщини, дуже різні, але ніхто не любить росіян. Частина людей стала ще агресивніша і вступає до партизанського руху, який там, на Херсонщині, зараз дуже активно розвивається і дійсно допомагає нашим ЗСУ. Деякі люди чекають і вже зляться, чому їх так довго звільняють. Хоча наразі є об’єктивні та суб’єктивні причини того, чому ЗСУ не йдуть визволяти Херсон. Час грає проти нас. Багато людей, які чекали на звільнення від окупації, зараз виїжджають через Крим, через Росію. Вони повертаються в Україну через велике коло, тому що окупанти не пропускають через лінію зіткнення. Росіяни очікували, що Херсонщина та Миколаївщина будуть їх зустрічати з квітами та переходити на їх бік. Але навіть під окупацією мало хто з наших співвітчизників погоджується на кооперацію з росіянами.

Херсонщина – вільний, багатий, нескорений український край, який бореться за свою свободу. Бореться своїми методами, як може. Україна не забуває про тимчасово окуповані території, а народний спротив – саботаж, партизанська війна, непокора окупації тільки пришвидшить повернення південних територій до складу України.

Сергій Ільчишин, кандидат історичних наук, директор Волочиського історико-етнографічного музею Хмельницької області.