Надія на відновлення: як триває процес відбудови зруйнованого житла на Білозерщині
Світлана Калюжна з Олександрівки повернулася до рідного села у лютому 2023 року. Перед її очима і досі стоїть моторошна картина спустошених вулиць, на яких майже не лишилося життя. Саме так виглядає “руський мір”, який на нашу землю принесли окупанти.
Вдома завжди краще
“Все, що я побачила, нагадувало сюжет якось апокаліптичного фільму. Здавалося, що із будинків просто витягли душі. Розтрощенні дахи, вибиті вікна та двері, спалені дерева та машини. Наш бідолашний напівзруйнований будинок… Ці картини надовго врізалися у мою пам’ять, проте я не відразу змогла сприйняти ту страшну реальність. Здавалося, що все це відбувається не зі мною”, – розповідає про перші враження після повернення додому пані Світлана.
Разом із чоловіком, дітьми та онуками родина жінки евакуювалася з Олександрівки ще наприкінці березня минулого року. Спочатку виїхали до знайомих у сусідню Широку Балку, потім – на Хмельниччину.
“Протягом 11 місяців на чужині не було жодного дня, коли б я не плакала за домом та не мріяла про повернення. Син мені каже, мам, куди там повертатися, все розтрощене. А я відповідаю, що мені все одно, хоч і одні стіни, там – мій дім”, – говорить жінка.
Будинок родини був пошкоджений ще у квітні минулого року. На подвір’я Калюжних поцілили два ворожих снаряди, які повністю зруйнували гараж та веранду в оселі. Внаслідок “прильоту” у будинку повилітали вікна та двері, суттєвих пошкоджень зазнала покрівля.
“Якби ми не повернулися півтора роки тому додому, нам не було б чого відновлювати. – розповідає Світлана, – Наш дім просто б розвалилося від дощів. Так, як сусідські будинки, які залишилися без господарів”.
Перші місяці після повернення до Олександрівки Світлані з чоловіком довелося жити практично у польових умовах – без світла, газу та води. Замість вікон та дверей висіли килими, їжу готували на багатті, спали майже на підлозі. Але коли прокидалися, заповзято бралися наводити лад у господі. Подружжю хотілося позбутися всього, що нагадувало про окупацію.
Надію на відновлення зруйнованого житла Калюжним дали волонтери, які постійно приїздили до Олександрівки. Серед них – благодійники з Рівненщини на чолі з Володимиром Бричкою – єпископом Церкви Християн Віри Євангельської України, старшим пресвітером церкви села Карпилівка.
“Неймовірно вдячні віруючим із Рівненщини, які допомогли нам полагодити дах. Я підійшла до їхнього пастора і попросила допомоги, хоч ми і не належали до категорій родин, яким ремонтували оселі в першу чергу. Дякувати Богу, не відмовили. Хлопці змонтували нам нову конструкцію під дах та накрили її тимчасовим матеріалом. До наступного року має потриматися, а там – треба робити вже капітально”, – розповідає Світлана.
Також жінка радіє, що родина отримала фінансову допомогу Save the Children, яка виділила власникам пошкоджених осель по 19 тисяч гривень. Крім того Калюжні отримали кошти від ООН. За ці гроші вони придбали будівельні матеріали для ремонту веранди. Сьогодні він вже повністю завершений. У будинку замінили вікна та вхідні двері, тож зими можна вже не боятися.
Без школи та садочка село занепаде
Староста Олександрівки Наталія Каменецька розповідає, що до повномасштабного вторгнення у селі налічувався 921 будинок. Внаслідок активних бойових дій 15 осель зазнали незначних ушкоджень, 718 – середні, 188 будинків повністю зруйновані. На даний час в Олександрівці відновлено 114 будинків, господарі яких повернулися додому після деокупації громади. До лютого 2022 року тут проживало 2119, наразі – 500 осіб, серед яких – 74 дитини.
Вагому допомогу у відновленні зруйнованих осель олександрівцям надали християни-волонтери з Рівненщини, які відновили покрівлі будинків категорійним родинам. Йдеться про сім’ї військовослужбовців, багатодітні родини та літніх пенсіонерів.
“Також ми отримали допомогу у вигляді шиферу від Бучанської міської ради та “Ранку Відродження”. Будматеріали надали 50 родинам. Дехто накрив дахи самостійно, дехто, на жаль, поки що не має такої можливості та чекає на допомогу волонтерів”, – розповідає староста.
Крім того, за словами Наталії Каменецької, місцевим мешканцям допомагає Юлія Мендель, яка колись працювала прес-секретарем Президента України. В Олександрівці жили її дідусь із бабусею та батьки. Аби допомогти мешканцям зруйнованого села, жінка організувала збір коштів у соцмережі. Завдяки цій ініціативі 18 олександрівців вирішили проблеми із заміною вікон та дверей, встановили нові склопакети та придбали будматеріали.
Внаслідок ворожих обстрілів в Олександрівці знищена школа, дитячий садок, бібліотека, будинок культури, суттєвих руйнувань зазнали приміщення старостату та ФАПу. Останній наразі відновлюють організація Save Ukraine. Благодійники вже відремонтували заклад, залишилося забезпечити його меблями та обладнанням. Котел для ФАПу пообіцяла придбати Юлія Мендель.
Належність до червоної зони створює проблеми в розроблені проектної документації на відновлення об’єктів соціальної сфери, зокрема, школи та садочку. І це при тому, що в місцевому бюджеті є на це кошти. Будь-які спонсорські інвестиції на відбудову можна залучити лише за наявності проектної документації.
“Переконана, що відсутність школи та садочка – це точка неповернення людей до села, тож сподіваюся, що після стабілізації безпекової ситуації ми запустимо відповідні процеси”, – говорить Наталія Каменецька.
Що стосується комунікацій у селі, які були повністю знищені в період окупації, наразі в Олександрівці триває відновлення електро- та газопостачання. До електромережі підключено 100 абонентів. Також у селі відновлюють живлення артезіанської свердловини, завдяки чому можна буде запустити централізоване водопостачання. Південна стратегія розвитку виділила кошти «Херсонгазу» на встановлення 60 пунктів обліку в Олександрівці. Сьогодні проводять пусконалагоджувальні роботи.
Проблемним для Олександрівки залишається питання централізованого водопостачання, покращення мобільного зв’язку та проведення інтернету. Знищені окупантами вишки поки що не відновили. Інтернет-провайдери не поспішають повертатися до старостату, оскільки сьогодні для них це нерентабельно.
Кількість пошкодженого житла постійно зростає
Внаслідок російської агресії у Білозерській громаді найбільше постраждали населені пункти трьох старостатів. Правдинський – в період окупації, Кізомиський та Дніпровський – потерпають після звільнення правобережної частини Херсонщини.
Як повідомляють у Білозерській СВА, станом на 11 вересня 2023 року у громаді пошкоджено більше 1500 будинків, 300 осель – повністю зруйновані. Внаслідок ворожих обстрілів також пошкоджені п’ять шкіл та п’ять дитячих садочків.
Активний процес відновлення сьогодні відбувається лише у Правдиному, Таврійському та Новій Зорі, які знаходяться на межі з Миколаївською областю.
Як розповідає староста Правдинського округу Любов Шевченко, внаслідок бойових дій у Правдиному різного ступеню пошкоджень зазнали 424 будинки, це 62% від загальної кількості приватних домоволодінь, 44 оселі – повністю зруйновані. У Таврійському і Новій Зорі зруйновано та пошкоджено понад 90% будинків – майже двісті осель у двох сусідніх селах.
Сьогодні у старостаті триває обстеження домоволодінь, до яких повернулися власники, та поступова відбудова. В рамках програми “Пліч-опліч” у відновленні Правдиного допомагає Полтавська область, Таврійським та Новою Зорею – опікуються львів’яни. Наразі у населених пунктах старостату відновлено 17 будинків. В оселях полагодили дахи, замінили вікна та двері.
Першочергово ремонтують приватні домоволодіння. Після цього планують взятися за відбудову об’єктів соціальної сфери, зокрема, школи та будинку культури у Правдиному.
Окрім підтримки на рівні області та держави власникам пошкодженого житла допомагають численні благодійні організації.
Пані Марія з Правдиного розповідає, що їхня родина отримала виплати від Карітасу, МОМ, програми “Тепла зима” та ООН. За ці кошти вдалося закупити та встановити нові вікна в оселі.
“Ми не виїжджали з села протягом всієї окупації. Коли у хаті повилітали всі вікна та подірявило шифер, довелося жити у сусідському підвалі. Після звільнення почали відбудовувати оселю. Завдяки Угорській програмі допомоги українцям, яка видала сертифікати на придбання будматеріалів, вже полагодили дах та зробили косметичний ремонт всередині хати”, – радіє жінка.
Загалом в рамках Угорської програми сертифікати на придбання будівельних матеріалів отримали 57 власників пошкодженого майна, які проживають на території Правдинського старостинського округу. Розмір фінансування склав 40600 гривень на одне домоволодіння. На черзі – ще 147 родин.
Також, за словами Любов Шевченко, незабаром у громаді працюватиме організація ACTED, яка надаватиме фінансову допомогу постраждалим внаслідок російської агресії.
В період окупації мешканці Правдинського старостинського округу залишилися повністю без комунікацій. Сьогодні у всіх населених пунктах є світло, газ, мобільний зв’язок та інтернет. Найбільшою проблемою залишається водопостачання. В результаті ворожих обстрілів водомережа була фактично повністю зруйнована, тож відновлення системи потрібно починати з нуля. Наразі триває підготовка відповідного проєкту.
Невтішна перспектива підтопленого житла
Як розповідає юрист Дар’ївської СВА Світлана Зуєнко, яка займається реєстрацією пошкодженого майна та допомогою населенню в оформленні документів, наразі у громаді нараховується понад 700 пошкоджених та 89 зруйнованих осель. Найбільше від ворожих обстрілів потерпають мешканці населених пунктів Токарівського та Микільського старостатів, які знаходяться на березі Дніпра. Для того, щоб зрозуміти масштаби руйнації, можна взяти до прикладу невеличке село Іванівка, де із 289 будинків 239 – зазнали руйнувань різного ступеню.
Окрім обстрілів, мешканці Дар’ївської громади постраждали внаслідок підриву Каховської ГЕС. У зоні підтоплення опинилося 252 оселі. За попередніми даними, 33 з них – не підлягають відновленню.
Сьогодні процес обстеження підтопленого житла триває. Багато будинків ззовні виглядають цілими, але насправді відновлювати їх дуже ризиковано. Тим паче, що багато осель були збудовані ще у 50-х роках минулого сторіччя, без надійного фундаменту та цоколю.
Відновлення з нуля
Село Посад-Покровське, що входить до складу Чорнобаївської громади, в період окупації було майже повністю знищене. Населений пункт опинився фактично на лінії зіткнення. Внаслідок активних бойових дій тут пошкоджено 95% об’єктів цивільної інфраструктури.
Староста Посад-Покровського Сергій Кулаковський розповідає, що загалом у селі нараховується 940 будинків, жоден з яких не вцілів, 350 осель – повністю зруйновані. Наразі у селі проживає 320 сімей, загальна кількість населення складає 850 осіб. Всі вони потребують допомоги у відновленні своїх осель.
У квітні село Посад-Покровське увійшло до переліку населених пунктів, які відбудовуватимуть за принципом “краще, ніж було”, в межах державного експериментального проекту. Місцевим мешканцям обіцяють безкоштовно збудувати нові оселі площею по 70 квадратних метрів та зробити внутрішнє оздоблення. Відповідні угоди вже підписали 147 власників, які зібрали та подали пакет документів для участі у програмі. Наразі будівельні роботи розпочалися на п’яти подвір’ях.
З ремонтом пошкоджених осель місцевим мешканцям допомагає Товариство Червоного Хреста. За рахунок коштів організації людям лагодять дахи.
Основна проблема мешканців старостату пов’язана із централізованим водозабезпеченням та газопостачанням, які поки що не відновили.
Проблеми та перспективи відновлення
Процес відбудови пошкодженого майна у громадах відбувається в рамках програми “єВідновлення”, яка передбачає отримання фінансової допомоги у розмірі до 200 тисяч гривень. Але враховуючи, що з липня Херсонський район увійшов до зони активних бойових дій, нарахування грошової допомоги призупинено. Це пов’язано із загрозою повторного пошкодження інфраструктури.
До впровадження “червоної зони” частина мешканців Білозерщини встигла пройти процедуру обстеження житла та навіть отримати чек-листи. Зокрема, в рамках програми “єВідновлення” у Білозерській громаді обстежено 759 об’єктів, в Олександрівці – 114 осель, у Дар’ївській громаді – 185 будинків.
В уряді обіцяють, що після покращення ситуації, відповідна робота буде відновлена і люди зможуть отримати компенсації. А поки – можна розраховувати на допомогу у тимчасовому ремонті у вигляді будівельних матеріалів від місцевих військових адміністрацій. Останні регулярно отримують гуманітарні вантажі від Херсонської ОВА та благодійників. Власники пошкодженого майна можуть одержати будівельні ремонтні комплекти, які складаються із ОСБ-плит, плівки, брезенту, будівельної деревини. Ці матеріали, а також шифер видають і окремо. Задовольнити усі потреби людей місцева влада не в змозі, тому без скарг та нарікань не обходиться.
Дуже багато проблем у процесі відновлення житла пов’язано із документами на право власності. Переважна більшість господарів не приділяло цьому питанню належної уваги до війни, сьогодні ж всі кинулися до реєстраторів та нотаріусів.
Оформлення документів у “єВідновленні” через “Дію” стало справжнім викликом для літніх людей, в яких немає сучасних телефонів. З цією проблемою вони часто звертаються до сільських рад.
Крім того, місцеві мешканці бідкаються через обмеження щодо відбудови за державні кошти лише об’єктів житлового фонду.
“Ми звикли тримати велике господарство, адже у селі – це чи не єдина можливість заробити. Внаслідок ворожих обстрілів всі наші підсобні приміщення зруйновані. На їхнє будівництво теж потрібні чималі кошти. Худобу під відкритим небом не триматимеш”, – ділиться жителька Таврійського пані Світлана.
Мешканці Білозерщини, які долають сьогодні надважкі випробування, пов’язані із руйнацією житла, не втрачають надії. Надії на допомогу у відбудові та віри у перемогу.
Наталія Свирида,
Елла Петренко
