З надією на справедливість або як живе сьогодні Інгулець

Мальовниче село Інгулець, як і сусідні населені пункти Дар’ївської громади, пережило непрості часи окупації та дочекалося омріяного звільнення у листопаді минулого року. Проте на цьому випробування не закінчилися. Початок червня приніс нову біду. Внаслідок підриву Каховської ГЕС під водою опинилися десятки будинків на двох сусідніх вулицях. Сьогодні ворог продовжує тероризувати населений пункт з лівого берега Дніпра, знищуючи цивільну інфраструктуру.

Наслідки “руського міру”
Як розповідає староста Інгулецького округу Ігор Лапін, в період окупації більшість місцевих жителів залишилися в селі. До інших регіонів України та за кордон виїхали переважно сім’ї з дітьми. Тим, хто лишився довелося пережити обшуки російських військових, залякування, а декому – тортури «на підвалі».
Окупантів дивувало і водночас обурювало те, що у невеличкому українському селі є комфортні умови для життя: сучасна техніка у будинках, туалети всередині осель, асфальтовані сільські вулиці, інтернет, оснащені школи та дитячі садочки.
Сьогодні вони цілеспрямовано все це знищують… Нещодавно російські військові обстріляли Інгулець. Внаслідок ворожої атаки зруйновані школа і будинок культури, пошкоджені житлові будинки. Єдине що хоч якось заспокоює – ніхто з людей не постраждав.

       
Дехто з місцевих мешканців ще досі не може оговтатися від подій у червні поточного року, коли окупанти підірвали Каховську ГЕС. В результаті теракту частина Інгульця опинилася під водою. Люди до кінця не вірили, що вода може дійти до будинків. Проте вже опівдні 7 червня, коли підтопило городи, зрозуміли, наскільки помилялися. До вечора люди ледь встигли винести хоч якусь побутову техніку з осель. Вода прибувала дуже швидко. Загалом, через підрив Каховської ГЕС в Інгульці у зоні підтоплення опинилося 116 будинків. Внаслідок теракту в населеному пункті чотири місяці не було світла.

Підтримка, яка додає сил
Здолати випробування війною місцевим допомагають людське милосердя та співчуття. Мешканці Інгульця відчувають постійну підтримку як від односельців, так і від волонтерів. Після підтоплення у населеному пункті почалися проблеми з водопостачанням. У скрутні часи на допомогу прийшли волонтери з організації “Місто сили”. Благодійники передали мешканцям Інгульця італійський насос для свердловини, очищувач води та стабілізатор напруги. Ігор Лапін розповідає, що зараз у селі є вода, навіть там, де раніше не було можливості її провести, через відсутність відповідного обладнання.
Сьогодні в Інгульці є світло та інтернет, щоправда якість останнього бажає кращого.
Місцеві школярі навчаються в онлайн-режимі. Волонтери надали їм ноутбуки і хромбуки. Обладнання вистачило майже всім. Ігор Володимирович говорить, що дорослі по можливості намагаються організовувати змістовне дозвілля для дітей, щоб хоч якось відволікти їх від воєнних буднів.

Наразі у селі проживає близько 1300 осіб. Тимчасовий прихисток у селі знайшли вимушені переселенці з Понятівки, Микільського, Новотягинки та інших населених пунктів Дар’ївської громади, які потерпають від ворожих обстрілів.
За словами старости, проблем із медициною у селі немає. Сюди часто приїздять волонтери проекту “Лікарі без кордонів” та з інших організацій. Нещодавно виїзний прийом провів офтальмолог. Окрім консультацій мешканці старостату безкоштовно отримали окуляри.

У пошуках справедливості
На початку війни Ігор Лапін вступив до лав тероборони. Чоловік був безпосереднім учасником битви за місто у Бузковому парку, де отримав поранення в голову та ногу. На щастя, вижив, але втратив око.
Сьогодні захисник знайшов себе у допомозі людям. Ігор Лапін прагне не лише підтримати односельців у непрості часи, а й досягти справедливості. Зокрема, щодо покарання місцевих колаборантів.
Мешканців Інгульця неабияк дратує те, що останні несуть занадто м’яке покарання… Хвилю обурення викликало рішення суду щодо місцевої соцробітниці, яка в період окупації добровільно пішла на співпрацю з ворогом та видавала російську гуманітарну допомогу. Жінка отримала покарання у вигляді 10 років заборони обіймати посади у державних структурах.

«Руський мір» приніс мешканцям Інгульця суцільне горе та розруху, змусив виїхати з села молоді сім’ї, позбавив спокою людей та зруйнував плани на завтра. Але в той же час не зламав віри у перемогу, не забрав надії на справедливість, не відняв любові до ближнього, яка допомагає вижити у надважких умовах.

“Будемо жити! Скоро прогонимо окупантів з лівобережжя і все буде добре”, – говорить Ігор Лапін.

Ну як не повірити справжньому чоловіку?!

Олена Норік