Втрачене щастя тьоті Тоні

Чомусь, дуже часто згадую сьогодні рядочки із пісні: « …вишивала дівчина, вишивала, чорну і червоную ниточки слала…».

Іноді чорні стібки доля сама кладе на полотно нашого життя. Чому пригадала? Бо щодня, коли йду на роботу, проходжу повз один будиночок у рідній Миролюбівці.

Ще рік тому на цьому затишному подвір’ї буяли запашні троянди та лунав дитячий сміх – тут жила велика дружня родина. А зараз до цього місця веде заросла бур’яном стежка. Страшні події 13 грудня 2023 року зруйнували цей маленький всесвіт.

Смертоносна зброя окупантів знищила не тільки будинок, а й життя всієї родини. Загинула господиня дому Антоніна Коваленко. Взагалі доля особливо не балувала тьотю Тоню (так її називали односельці).  Проте жінка ніколи не скаржилася на життя. Головним багатством для неї завжди були діти.

У вересні 2021 року Антоніна втратила сина Сергія. Чоловік загинув у страшній автомобільній аварії. На момент трагедії його дружина була при надії. Через два тижні після прощання із Сергієм на світ з’явилася його донечка Єва. Дівчинка стала справжнім сонячним промінчиком для бабусі Тоні. У важкі часи жінку також врятувала підтримка доньки Олесі.

Так і жила родина, яка зазнала чимало біди: тьотя Тоня, її донька Олеся, онуки Дмитро та Денис. Але з повномасштабною війною перекреслили всі мрії та сподівання родини. Сім’я залишилася в окупованій Миролюбівці. Згодом до Антоніни приїхала й невістка Альона з маленькою донечкою Євою та мамою Людмилою. Через підрив Каховської ГЕС родичі втратили свій будинок у Голій Пристані. І саме тут, в сім’ї Антоніни, знайшли і прихисток, і родину, і підтримку.

Будиночок був невеличкий, але родина жила в ньому у злагоді та порозумінні, поки руській мір не вторгся і сюди. 13 грудня 2023 року російська ракета поцілила в оселю та забрала життя Тоні. Всі інші члени родини, на щастя, вижили. Від затишного будиночка лишилися лише понівечені стіни та величезна вирва на подвір’ї…

Під час прощання зі своєю свекрухою Тонею невістка Альона сказала: «Хоч і не по крові, але ви були мені справжньою мамою, прихистили у скрутну хвилину, стали справжньою опорою після смерті чоловіка…»

Війна зруйнувала долю великої родини… Донька Олеся разом із синами подалися в далекі світи, за кордон. Невістка зі своєю мамою і маленькою Євою вдруге втративши дім, поїхали до більш безпечного регіону України. А на згадку про страшний злочин залишилася лише стежка, заросла бур’яном…

Лариса Рибачук