Олексій Журавленко: «Наше завдання – задовольнити базові потреби мешканців громади» 

Мешканці Білозерської громади живуть сьогодні у постійній небезпеці, адже росіяни щодня обстрілюють населені пункти з різних видів озброєння. При цьому ціляться не лише у житлові будинки. Під вогнем окупантів – автомобілі з волонтерською допомогою, карети швидкої допомоги та пожежні автомобілі, які поспішають на порятунок людей. 

Про повсякденне життя мешканців прифронтової громади нашому виданню розповів заступник начальника Білозерської СВА Олексій Журавленко. 

– Олексію Андрійовичу, яка наразі поточна ситуація з безпекою у Білозерській громаді?

– У 2024 році обстріли Білозерщини російськими окупантами, на жаль, лише посилилися, особливо у прибережних селах. Зараз основні удари росіяни завдають fpv-дронами, кидають з них вибухівку прямо на людей. Особливо «полюбляють» бити по авто з волонтерською допомогою. Тому ми видали розпорядження про заборону доставляти гуманітарку у населені пункти біля води. Проте волонтери все одно «прориваються», або місцеві жителі самі потроху розвозять, хоча це смертельно небезпечно. І, звісно, є поранені, бо обстріли дуже щільні.

– Чи багато людей залишилося у громаді на тлі активних бойових дій? 

Фото: Білозерська СВА

– Наразі у нашій громаді проживають переважно пенсіонери та малозабезпечені. 4200 осіб пенсійного віку, 3620 – малозабезпечених. На жаль, активна молодь виїхала. А це та категорія населення, яка до великої війни наповнювала податками місцевий бюджет. Сьогодні видатки селищного бюджету спрямовані на задоволення базових потреб місцевих жителів, в основному це незахищені верстви населення

– Скільки людей проживало у Білозерській громаді до 24 лютого 2022 року і скільки залишилося на червень цьогоріч? Яка частина з них має статус ВПО?

– До війни у нас проживало 21600 осіб, наразі – 9900. Хоча є села, де через безпекову ситуацію майже не залишилося людей. Так, у Дніпровському з 1054 людей живе 28, у Кізомисі – 220 людей з колишніх 1660, у Білозерці – 4800 з 9958. 

Також у нашій громаді зареєстровано 2130 ВПО, це 25% теперішнього населення, які прибули до нас з інших громад. Наприклад, у Миролюбівці дуже багато живе херсонців. Хоча присутня й внутрішня міграція, коли з одного населеного пункту громади перебираються до іншого.

– Яка наразі ситуація з евакуацією мешканців громади, зокрема родин із дітьми? 

– У нас проживає 900 дітей до 17 років. Батьки написали розписки, що відмовляються виїжджати. Деякі виїжджали, а потім поверталися, коли обстріли вщухали – бо хата, город. Наприклад, у квітні 2023 року почалися масові обстріли Кізомису: всі 68 дітей, що там були, виїхали з родинами. А потім повернулися, тому що стало спокійніше. 

Фото: Білозерська СВА

Хоча логістика евакуації продумана, є багато пропозицій, коли наших людей готові прийняти інші області. Наприклад, в Коблево на Миколаївщині, на Київщині. А релігійні громади із західної України запрошували перезимувати у добре облаштованих місцях сім’ї з дітьми, на повному забезпеченні, всього за 1000 гривень з родини. Але щось охочих було небагато…

– Чи проживають у Білозерській громаді маломобільні особи? Яка допомога їм надається?

– Так, проживають, це близько 400 людей. За ними наглядають соціальні працівниці, таким людям взагалі важко кудись виїхати, багато хто має опікунів, які отримують до 2 тисяч гривень.

– Олексію Андрійовичу, яка ситуація в освіті та медицині Білозерської громади наразі?

– Ми планували відкрити опорну школу у громаді, щоб хоча б змішаний формат навчання був. Проте посилилися обстріли. Росіяни спеціально цілять по школах, дитсадках, будинках культури. Нещодавно внаслідок ворожого обстрілу були зруйновані школа та дитячий садочок у Томиній Балці.

Всі наші школи працюють онлайн, десь 800 школярів залишилося жити у громаді. До війни було приблизно 3500 школярів. Ми вже розуміємо, що після Перемоги кількість шкіл зменшиться, буде опорний навчальний заклад, до якого довозитимуть автобусами школярів з маленьких сіл.

Ситуація з медициною теж непроста. У Миролюбівці ворожими обстрілами знищено амбулаторію, у Кізомисі – ФАП. Нам допомагають «Лікарі без кордонів», спеціалісти Херсонської обласної лікарні. Але, якщо серйозний випадок захворювання, то краще їхати все-таки до Херсона чи Миколаєва, щоб отримати вузькопрофільні консультації.

– Що можете розповісти про будівництво та встановлення укриттів, чи змонтована система оповіщення про ракетну небезпеку?

– Для нашої громади краще невеличкі мобільні укриття, бо нас обстрілюють з танків, артилерії, дронів. Це уламки від боєприпасів, які розлітаються миттєво, тож місцевим мешканцям треба заскочити до захисної споруди за секунди. Такі укриття в нас є, їхня кількість збільшується.

У цьому році плануємо відремонтувати два стаціонарні укриття та розширити одне існуюче. 

Система оповіщення про ракетну небезпеку у нас є, змонтовано вісім точок, на цей рік буде ще три.

– За рахунок чого живуть зараз звичайні люди в громаді?

– З роботою у нас не дуже, якщо до великої війни багато хто працював з навколишніх сіл або у Білозерці, або у Херсоні, то зараз всі залишаються вдома, пораються на своїй землі, якщо дозволяє безпекова ситуація.

Досить багато жителів Білозерщини отримало грошову допомогу від міжнародних організацій та благодійних фондів. Знову ж таки, наші внутрішні переселенці по громаді отримують виплати ВПО. І, звісно ж, люди торгують тим, що виростили на своєму городі. Евакуюватися зараз ніхто особливо не хоче.

– Як часто і від яких організацій жителі громади отримують допомогу? 

– Обсяги гуманітарної допомоги з осені 2023 року суттєво зменшились, так багато продуктів нам вже не потрібно. Вся допомога роздається категорійним верствам населення. Приїжджають стабільно GEM, ООН, World Central Kitchen. По селах також є свої волонтерські групи, які домовляються з благодійниками напряму.

Фото: Білозерська СВА

Краще, я вважаю, поступово переорієнтувати благодійників на надання матеріально-технічної допомоги громаді. У нас є п’ять комунальних підприємств, так вони грошей роками не бачать, бо стоїть дуже велика проблема – люди не платять за комуналку. Хоча потрібно розуміти, що в якийсь час ми просто не зможемо усунути пориви, наприклад, водопроводу, бо немає за що. 

КП «Водограй» має 20 мільйонів гривень заборгованості, ми намагаємося його підтримати, щоб зарплату дали хлопцям, борги за електрику сплатити. На це ми виділили 9 мільйонів гривень вже у цьому році. 

Виходить, що побутовим споживачам держава компенсувала борги за комунальні під час окупації, а про КП – «забула»… 

На щастя, донори надають нашим комунальним підприємствам труби, насоси, ремонтні набори, транспорт; від держави та благодійників з Японії ми отримали п’ять екскаваторів та один самоскид. Технікою користуються у Миролюбівці, Правдиному, Томиній Балці та Білозерці.

– Які подальші перспективи щодо покращення водопостачання в населених пунктах громади?

– У Правдиному внаслідок активних бойових дій водопровідна мережа повністю знищена. Наразі вже маємо проєкт на відновлення, а держава надала 60 мільйонів гривень на його втілення. Десь тижні два тому почалися роботи.

Аналогічний проєкт плануємо втілити і в Таврійському. Почнемо з виготовлення кошторису, бо водопроводу там зараз немає.. 

Фото: Білозерська СВА

У Ромашковому та Первомайському, до прикладу, є вода, а от у Дніпровському та Янтарному водопровідна мережа зруйнована, люди з допомогою генераторів запускають свердловини на кілька годин на день, щоб закачати воду. Ми навіть не можемо зробити проєкт на відновлення водопроводу для цих сіл, бо туди не прорватися, небезпечно. Останні кілька тижнів росіяни як подуріли: просто скидають вибухівку на голови людям, тим більше на машини.

– Чи повертаються аграрії до роботи в полі?

– Розміновано близько 30% від загальних сільськогосподарських площ, які були до війни, тобто 10-15 тисяч гектарів. Зараз розмінування пішло активніше, працюють дві бригади – військові та ДСНС, вони забезпечені усім сучасним обладнанням для знешкодження вибухонебезпечних предметів.

Аграрії цьогоріч засіяли приблизно 10 тисяч гектарів на тих землях, які розміновані. Буде видно, чи буде врожай, сіють вже від безвиході, бо земля простоює. Чи буде гарна погода, чи не згорить від пожеж, спричинених обстрілами, зерно, яка врожайність – ніхто не знає. Але, однозначно, у 2024 році засіяно більше площ. 

– Розкажіть про основні статті доходів та витрат з місцевого бюджету, як він змінився у порівнянні з минулим роком?

– Бюджет громади реально «просів»: єдиний податок майже нульовий. Запланували ми на 2024 рік 44 мільйона гривень надходжень, ще у нас є державна субвенція. Акцизний збір теж майже нульовий, так само як і єдиний податок. Основний дохід громади – все-таки податки з фізичних осіб. А витрачаємо, в основному, на соціальний сектор.

– Які найближчі плани у роботі військової адміністрації?

– Сьогодні важко щось планувати, – головне вціліти та забезпечити базові потреби жителів Білозерської громади. Щось планувати стратегічно поки що не виходить, бо гранти отримати наразі неможливо, адже ми знаходимося у зоні бойових дій. Проте ми щиро віримо у Бога, ЗСУ та Перемогу. 

Олена Бджола