Дорога до людей: чи ефективна робота служб “на колесах”?
Жінці зі Східного Музиківської громади вкрай потрібна медична допомога. У неї цукровий діабет ІІ типу, що вимагає періодичного здавання аналізів і корегування лікування. Чоловік похилого віку з Олександрівки боїться вийти на власне подвір’я. Кілька місяців тому він потрапив під обстріл, і тепер у нього розлад психіки. Подружжю з Інгульця необхідно відновити право власності на нерухоме майно. Їхню оселю накрили з «Граду», а без документів відшкодування чи допомогу у відновленні не отримати. Такі та багато інших проблем мають сьогодні мешканці прифронтових сіл Херсонщини.
На даний час у багатьох населених пунктах Білозерщини обстріли відбуваються мало не щодня, тому безпекова ситуація залишається складною.
Між тим тут живуть люди. Кожен – зі своїми побутовими, соціальними, психологічними, юридичними та іншими потребами. Більшість із них – у поважному віці, є і маломобільні, тож самотужки не можуть впоратися із викликами, які помножила війна.
Які ж послуги служби «на колесах», привозять у села, наближені до зони бойових дій, чого не вистачає місцевим мешканцям і чи ефективна ця робота взагалі?
До Інгульця їдуть не всі
Село Інгулець Дар’ївської громади вкотре оговтується від обстрілів. Нещодавно тут було сім «прильотів». Ворог бив із САУ. Прилетіло на зернотік, горіли поля.
«Але це не критично, – каже тутешній староста Ігор Володимирович Лапін. – Ось місяць тому справжня біда була – орки обстріляли село касетними «Ураганами» одна людина загинула, двоє поранених, 50 будинків пошкоджено, а два – згоріли повністю».
У старостаті залишається до тисячі людей, яким потрібно лікуватися, оформити допомогу, отримати пенсії, відправити чи отримати посилку тощо.
Уся надія – на мобільні бригади державних та волонтерських організацій, але не всі вони тепер мають можливість дістатися до села.
«Безпекова ситуація у нас змінюється мало не щодня, тому лише окремі служби наважуються приїжджати до Інгульця, Зарічного чи Ясної Поляни. А найболючіше – у нас немає укриття – території, де можна збирати і приймати людей. Маємо маленьке мобільне сховище, облаштоване організацією Червоного Хреста. І все. У старостаті, до речі, мешкає 80 діток. І школа, і садочок працюють лише дистанційно, а діти так скучили за живим спілкуванням та розвагами!» – ділиться проблемами староста.
Ще кілька місяців тому для дітей з Інгулецького старостату розважальні заходи в облаштованому наметі проводили фахівці з ЮНІСЕФу. Тепер діток час від часу возять на заходи до Лиманця і Дар’ївки, де облаштований безпечний простір. Тут люди можуть збиратися і вирішувати свої нагальні питання.
Ігор Лапін каже, що після підриву Каховської ГЕС, коли частину Інгульця накрило водою, сельчани за допомогою волонтерів зуміли відновити підтоплене житло. Тепер ремонтують його знову – вже після обстрілів. Власними силами, за підтримки волонтерів, які допомагають матеріалами, жителі Інгульця постійно відновлюють лінії електропередачі. За допомогою наданих благодійниками насосів качають воду зі свердловини у села старостату доставляють продукти харчування, засоби гігієни, дрова. Однак людям потрібно більше. Вони хочуть відвідувати лікарів, вчасно отримувати соціальні виплати, спілкуватися врешті-решт! Бракує сельчанам, які переживають обстріли, й психологічного супроводу.
Ігор Лапін пригадує, як раділи жителі приїзду «Лікарів без кордонів», та наразі ця місія не може дістатися Інгульця, бо тут «гаряче». А ось медики Дар’ївської лікарні продовжують навідуватися у села. Вони оглядають людей і привозять потрібні ліки.
До населених пунктів старостату дістаються й спеціалісти Дар’ївського ЦНАПу, які надають адміністративні та соціальні послуги.
У розмові Ігор Володимирович пригадує волонтерів Дениса Федька, Анну Курінкову, Юрія Бесараба, отця Михаїла з Боярки, військових капеланів, благодійну міжнародну організації ACTED, гуманітарну місію «Пролісок» та дякує всім за допомогу, підтримку і відвагу їхати до «неспокійних» сіл.
Староста переконаний, що після припинення бойових дій робота мобільних бригад має продовжитися і стати системною. Люди вже не зможуть без близькості послуг, бо до хорошого звикають швидко.
Погоджується зі Ігорем Лапіним й жителька Інгульця, фельдшерка Тетяна Рейлян.
Медичка дякує спеціалістам служб і каже, що у такій складній ситуації фахівці мобільних бригад роблять, без перебільшення, неймовірну справу.
«Кілька разів на місяць приїжджають у Інгулець медики з Дар’ївської лікарні, здійснюють прийом, не відмовляють маломобільним пацієнтам у домашніх візитах, якщо є потреба, їдуть й у прибережні села. У червні приймали дітей спеціалісти Херсонської дитячої лікарні – педіатр, терапевт, окуліст, хірург, УЗД. Велика вдячність їм за працю!»– каже фельдшерка.
У Східне привозили «мобільну піцерію»
Безпекова ситуація у селах Східне та Загорянівка Музиківської громади видається кращою. Тому служби на «колесах» тут з’являються частіше.
Фото: Херсонський обласний центр профілактики хвороб
«Нещодавно у нас були фахівці Херсонського обласного центру профілактики хвороб. Здійснювали прийом, вимірювали людям тиск, цукор. А перед тим у Східне приїжджала мобільна бригада дитячих лікарів зі стоматологічним кабінетом, був і гінекологічний кабінет на колесах» – розповідає виконувачка обов’язків старости Тетяна Іванівна Чихун.
У Східне волонтери із Шотландії навіть «мобільну піцу» привозили. Пекли смакоту прямо на місці, і для мешканців то була справжня подія!
Фото: Тетяна Чихун
Також староста наголошує: охопити послугами 800 людей, які живуть у Східному та Загорянці, непросто. Адже тут немає укриття. І це проблема, яку потрібно вирішувати.
Двічі на тиждень у Східне навідується «Укрпошта». Фахівці бригади приймають платежі, довозять посилки, видають пенсії. Проте Тетяна Іванівна згадує часи, коли село мало свою поштарку. Каже, що її робота була ефективнішою. А от щоб отримати послуги «Нової пошти» чи банку, доводиться їздити у Музиківку.
Систематично приїжджає до старостату мобільна бригада ЦНАПУ. Оформляють субсидії, соціальні допомоги, надають інші адміністративні та землевпорядні послуги.
У Східному та Загорянівці також працюють юристи й психологи ГО «Білозерський центр регіонального розвитку», ГО «Десяте квітня», БФ «Право на захист», фахівці якої працюють із дітьми. Також з допомогою навідуються волонтери «Мирного неба» з Харкова, Червоного Хреста та інші благодійники.
«А людям таки дуже потрібна така допомога та комунікація, бо так вони розуміють, що не кинуті напризволяще», – переконана Тетяна Іванівна.
ЦНАПи стали ближчими до людей
Про роботу мобільної бригади розповідає керівниця Музиківського ЦНАПу Ірина Василівна Шнирук.
«Одержуючи від старостату заявки на отримання послуг, мобільна служба виїжджає у Східне, Загорянівкe, Висунці та Мирошниківкe. Для їх надання ми забезпечені мобільним кейсом – інтернетом, ноутбуком та сканером. Навіть вантажний велосипед від ЮНІСЕФу отримали, правда, на ньому далеко не заїдеш, хіба що по Музиківці?»– каже директорка ЦНАПу.
За словами Ірини Шнирук, найбільш затребуваними є послуги державного реєстратора у сфері реєстрації права власності, а також – соціального характеру: субсидії та пільги по ЖКП, облік та допомога на проживання ВПО, соціальні допомоги.
А ще фахівці мобільного ЦНАПу видають витяги з реєстру ДМС, проводять реєстрацію місця проживання, шлюбів, народження та смерті. Однак у ЦНАПі є проблема з кадрами, особливо не вистачає державних кадастрових реєстраторів.
У більш складних умовах працюють спеціалісти мобільної бригади Дар’ївського ЦНАПу.
«Їдемо туди, де складна безпекова ситуація, люди мають там більшу потребу у допомозі, бо не можуть виїхати і самотужки вирішити соціальні проблеми. Ми маємо транспорт, мобільну валізу з усім необхідним обладнанням, тому спеціалісти ЦНАПу дістаються до Інгульця, Микільського, Федорівки, Чайчиного та до інших сел. У відведених старостами місцях чи, якщо є така потреба, на дому, надаємо паспортні, соціальні послуги. Як ніколи актуальною є послуга з відновлення речових прав на нерухоме майно. Адже після російських ударів чимало будинків зруйновані. І люди нам справді дякують, бо розуміють – про них не забули, піклуються», – говорить директор ЦНАПу Артем Ярмолюк.
Фото: Дар’ївський ЦНАП
Психологічна допомога – життєво важлива
Особливостями роботи на виїздах ділиться психологиня ГО «Білозерський центр регіонального розвитку» Інна Корміленко, яка разом із юристкою Антоніною Тищенко працює безпосередньо у селах, наближених до зони бойових дій.
«Днями ми так і не дісталися до жителів Дар’ївської громади. Дорогою почався обстріл, вибухи були зовсім близько. А взагалі, ми постійно працюємо у віддалених селах звільненої Херсонщини. Людям дуже потрібна психологічна допомога. І якщо на початку війни вони зверталися до нас неохоче, то зараз, йдуть на прийоми жвавіше, бо це стало життєво необхідно. Майже всі психологічні травми пов’язані з війною – втратою рідних, гендерно зумовленим та фізичним насиллям, розладами сну та погіршенням пам’яті після пережитого», – розповідає Інна.
Мешканці сіл добре знають фахівчинь із «Білозерського центру регіонального розвитку». Громадська організація працює на Херсонщині близько 20 років. Тому люди називають дівчат своїми і діляться наболілим, про що зазвичай нікому не розповідають. Єдина проблема – відсутність у більшості старостатів укриттів чи елементарних безпекових локацій, де можна приймати людей.
Жителька Східного Галина Олександрівна Трохимчук розповіла, як психологиня Інна Корміленко допомогла їй вийти з критичного стану:
«Я залишилася в селі під час окупації, а живу навпроти магазину, де був штаб рашистів. Тож такого надивилася, що вже й жалкую, що не поїхала з дому. У душі оселився страх. Та після роботи з психологом Інною Корміленко стало легше».
Це дорога до людей!
За словами депутатки Музиківської сільської ради Наталії Міщенко, ситуація з наданням мобільних послуг у селі Висунці доволі непроста. Активістка розповідає, що у населеному пункті не те що немає укриття, а хоча б якогось простору, щоб зібрати людей. Незадоволена жінка, яка опікується рідним селом, і роботою
«Укрпошти». Каже, що у цієї мобільної служби немає періодичності виїздів, і люди просто не знають, чого чекати.
Відтак у село приїжджають волонтери ГО «Десяте квітня», БФ «Мирне небо», ACТED, Work Center Kitchen.
Життя у Висунцях депутатка називає важким:
«Досі у селі, яке знаходиться за 9 кілометрів від Херсону, немає газу, а тут мешкає 142 людини, 95 відсотків з яких – пенсіонери, і чимало немічних, які неспроможні самотужки вирішити проблеми. А ще людям потрібні дрова на зиму, медична допомога, навіть елементарна увага! Вони хочуть, щоб їх просто вислухали!» – говорить пані Наталія.
Депутатка переконана, що служби на колесах матимуть майбутнє і в мирний час.
«Так, це важка дорога, але вона до людей, а не у зворотній бік. Тому цей напрямок потрібно розвивати та втілювати навіть у таких селах, як наше», – переконана Наталія Міщенко.
Служби «на колесах» – це не про адаптацію до життя у зоні активних бойових дій, а про успішний досвід наближення послуг до людей у віддалених населених пунктах, подальший розвиток та відновлення громад.
Ірина Квітка
Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win
