Чому важливо зберегти мистецькі школи на Херсонщині
У новому навчальному році на Білозерщині працюватимуть дві мистецьку школи – у Чорнобаївці та Білозерці. Заклади відновили свою роботу у дистанційному форматі.
Наскільки потрібні школи мистецтв у прифронтовій області, чи хочуть діти здобувати тут знання, а також якими досягненнями можуть похвалитися учні та викладачі закладів – читайте у нашому ексклюзивному матеріалі.
Мистецькі школи Херсонщини формують українську ідентичність
Головна спеціалістка управління культури Департаменту реалізації гуманітарної політики Херсонської обласної державної адміністрації Світлана Шевченко розповіла про всебічну підтримку державою функціонування мистецьких шкіл.
“Станом на сьогодні у громадах звільненої правобережної Херсонщини працюють дві схожі школи – Білозерська і Чорнобаївська. Перезапуск цих навчальних закладів, що, по суті, займаються арт-терапією наших дітей, які страждали та страждають від війни, – це насправді дуже велика подія”, – говорить посадовиця.
За словами пані Світлани, навіть робота мистецьких шкіл у дистанційному форматі є кроком до повного їх відродження.
“Головне, що в цих мистецьких школах є ініціативні педагоги і директорки, які утримали колектив, учнів. Попри обстріли, працівники цих закладів зберегли більшу частину матеріально-технічної бази, що стане фундаментом для майбутнього відкриття цих закладів у офлайн-форматі. Загалом вони проводять величезну роботу з формування української ідентичності у молодого покоління Херсонщини через культурну спадщину”, – переконана Світлана Миколаївна.
Діти хочуть навчатися у рідній школі
Начальник управління освіти, культури, молоді та спорту Білозерської селищної ради Олександр Василенко розповів про роботу Білозерської школи мистецтв у період війни.
“Наша школа плідно працює, хоча і в дистанційному форматі. У минулому навчальному році заклад отримав багато нагород. Йдеться про успіхи дітей у мистецьких конкурсах в Україні та за кордоном. Школа стабільно отримує фінансування на зарплату, працівники одержали відпускні та оздоровчі”, – говорить керівник.
На жаль, російські обстріли пошкодили саму будівлю закладу та й безпекова ситуація у громаді не дозволяє перевести школу в офлайн-формат. Проте навчальний процес триває. Викладачі не лише проводять онлайн-уроки, а й безпосередньо займаються із дітьми, які залишилися у Білозерці. Заняття проводять вдома в учнів.
“Сьогодні у нас немає можливості податися на грантові проєкти, аби поповнити матеріально-технічну базу школи. Проте сподіваємося, що з часом така можливість з’явиться”, – говорить Василенко.
Поточною ситуацією та перспективами роботи закладу поділилася виконуюча обов’язки директорки Білозерської мистецької школи Лариса Хицун.
“У період окупації Білозерки найбільшим ударом для нашого колективу стала зрада директора школи Тараса Неменка… Коли він прийшов до мене з пропозицією співпрацювати з ворогом, просто не могла повірити, що це реальність. Подібні пропозиції надходили і до інших викладачів закладу, але жоден викладач не пішов на зраду. Ми продовжували дистанційно займатися з учнями за українською програмою”, – говорить пані Лариса.
Із вересня 2022 року Білозерська мистецька школа перебувала “на простої”. Викладачі отримували мінімальні виплати, проте не призупиняли заняття зі своїми учнями. Улітку 2023 року колектив школи та батьки учнів звернулися до Департаменту культури ХОВА з ініціативою відновити роботу закладу.
“За своє право повернутися до викладацької діяльності нам довелося поборотися, навіть звертатися до Верховної Ради, але врешті-решт ми досягли поставленої мети. З січня 2024 року школа розпочала працювати в онлайн-форматі”, – згадує Лариса Хицун.
Наразі у закладі працюють 11 висококваліфікованих викладачів хореографії, музичного та художнього мистецтва. У школі дистанційно навчаються 103 учні, які зараз проживають у різних куточках України та навіть за кордоном. Матеріально-технічна база закладу вціліла частково. Проте головне – це діти, які хочуть тут навчатися, та мотивований колектив.
Наша школа була заснована ще у далекому 1967 році. Багато випускників закладу стали викладачами – близько половини теперішнього педколективу. Перед повномасштабним вторгненням у школі навчалося 300 дітей. Наразі Білозерська музична школа оголосила про набір учнів до перших класів. За словами пані Лариси, багато хто з дітей обирає собі другу мистецьку спеціалізацію.
“У цьому навчальному році маємо двох випускників, які продовжили навчатися музиці у коледжах. 60% вчителів закладу працюють онлайн, 40% – перебувають на простої. Мріємо, звісно, щоб війна закінчилася перемогою, і ми всі вийшли на роботу, а діти повернулися додому”, – говорить виконуюча обов’язки директора.
Музика зцілює душевні рани
Викладачка сольфеджіо, музичної літератури та гри на фортепіано Наталя Заглядько віддала роботі у школі мистецтв Білозерки понад 30 років. Жінка залишалася в селищі під час окупації та потай проводила музичні заняття з дітками вдома, щоб вони не забули те, чому навчалися у мирний час.
“Наразі викладаю уроки онлайн, але в мене є учениця з Комишан, Горланова Дар’я, дуже талановита дівчинка. Їжджу з уроками до неї додому. Вона вже грає сонати Гайдна, а це досить високий рівень. Дуже працьовита та старанна”, – ділиться викладачка.
Ще одна учениця пані Наталі знаходиться у Німеччині. Батьки купили Анні Павчук електронне піаніно. Дівчинка із задоволенням займається музикою із Наталією Заглядько. Ці зустрічі – наче місток між чужиною та Україною.
Учениця школи Ангеліна Товстоноженко зараз живе у Миколаєві. Раніше дівчинка грала на скрипці, але дистанційно зручніше навчатися грі на фортепіано. Тож вона обрала фах піаністки і демонструє значні успіхи – вже грає 12 музичних творів, тішиться пані Наталя.
“Головне, що наш заклад зберігся. Батьки дуже радіють, бо діти продовжать навчання попри війну. Так що набираємо ще нових учнів, працюємо!”, – переконана викладачка.
До війни Білозерська мистецька школа демонструвала високі показники роботи, учні закладу неодноразово ставали лауреатами міжнародних, всеукраїнських та обласних конкурсів. Шкільний оркестр народних інструментів має звання “народного”, танцювальний колектив – звання “зразкового”.
Проте навіть в умовах дистанційного навчання заклад тримає марку. Вихованці закладу брали участь у різних конкурсах упродовж навчального року.
Максим Скороход отримав диплом І ступеня у Міжнародному багатожанровому фестивалі-конкурсі “Зірки нашої України”, диплом І ступеня у Всеукраїнському фестивалі-конкурсі “Дивограй”, диплом І ступеня у Всеукраїнському фестивалі-конкурсі “Ліга талантів” (Київ). Також тріо гітаристів ‒ Максим Скороход, Ілля Трухачов, Тамара Ковальчук – вибороли диплом І ступеня у Всеукраїнському дистанційному конкурсі мистецтв “Квітка-душа”.
Юлія Волощенко стала володаркою диплому І ступеня Всеукраїнського багатожанрового фестивалю-конкурсу “Країна Кобзаря” та диплому ІІ ступеня Всеукраїнського багатожанрового фестивалю-конкурсу “Козацькому роду нема переводу”. Марія Степаненко виборола І місце у Всеукраїнському конкурсі декоративно-прикладного мистецтва “Моя територія натхнення”. Анастасія Щербина отримала диплом І ступеня Всеукраїнського багатожанрового фестивалю-конкурсу мистецтв “Таланти Хортиці” (м. Запоріжжя).
Багато хто стверджує, що дистанційне навчання малоефективне, але це все індивідуально, переконані викладачі Білозерської мистецької школи. Наприклад, війна не відбила бажання займатися музикою у Катрусі Березко. Дівчинка змалку любила наспівувати пісні та вигадувати до них мелодію. Саме тому мама, не вагаючись, віддала її до мистецької школи. Сьогодні родина мешкає у Львові, проте Катруся продовжує займатися дистанційно у рідному навчальному закладі.
“Чудово, що у наших дітей є можливість продовжувати навчання дистанційно. Моя донька зараз навчається у коледжі, але із задоволенням займається на фортепіано. Спостерігаю за нею на уроках і душа радіє, музика дійсно зцілює душевні рани. Дякую викладачам школи, що роблять таку важливу для нас справу”, – ділиться ненька Катрусі.
Як працює школа мистецтв у незламній Чорнобаївці
“Раніше у нас була дитяча музична школа, а тепер на її базі створено школу мистецтв: додали образотворче ти декоративно-ужиткове мистецтво, хореографічне та театральне відділення. Наразі мистецьку освіту отримують 96 маленьких жителів Чорнобаївки, переважно, дистанційно. Ними опікуються 10 педагогів”, – говорить начальник відділу освіти та гуманітарного розвитку Чорнобаївської сільської ради Олег Касаткін .
Директорка Чорнобаївської школи мистецтв Ольга Швець розповіла про дистанційну роботу школи у 2023–2024 роках.
“Багато маємо досягнень: діти та викладачі брали активну участь у міжнародних, всеукраїнських та регіональних фестивалях-конкурсах. Цьогоріч ми нарешті відкрили клас бандури, клас образотворчого мистецтва, гурток декоративно-ужиткового мистецтва.
Проводили заняття в укритті з дітьми, які залишилися у Чорнобаївці, у тому числі хореографічний колектив “Веселка”. Піаністи та скрипалі створили ансамблі; провели в укритті випускний бал, концертну програму до Дня Матері, Дня захисту дітей тощо”, – ділиться директорка.
Пані Ольга надзвичайно вдячна педагогам школи, батькам та дітям, що, попри війну, школа мистецтв у Чорнобаївці таки плідно працювала на благо України.
“Наші викладачі найкращі! Наприклад, вчителька гри на фортепіано та концертмейстерка Лариса Верепаха, попри постійні обстріли? двічі на тиждень приїжджає в школу з Херсона, працює в укритті з дітьми. Викладачка по класу скрипки Наталя Орлова, викладачка по класу бандури Ірина Синюк, хореографиня Світлана Шадура – це наші незламні педагоги, на яких тримається все”, – говорить Ольга Швець.
Ольга Швець і Лариса Верепаха
Лариса Верепаха 10 років навчає дітей грі на фортепіано та є концертмейстеркою. Чорнобаївської школи мистецтв. Викладачка працювала навіть під час російської окупації правобережної частини Херсонщини. Продовжувала заняття зі своїми учнями, онлайн і офлайн.
У 2023 році школа офіційно відновила свою роботу, до славетної Чорнобаївки потягнулися волонтерські десанти з різноманітними культурними заходами.
“Ми допомагали в організації концертів, а потім подумали, що у нас такі талановиті діти: і співають, і грають, і танцюють. Тож почали працювати над створенням концертних номерів та ансамблів вже з нашими учнями, які залишилися у Чорнобаївці”, – говорить викладачка.
Пані Лариса згадує, що малеча була в захваті, що можна знову збиратися і репетирувати виступи, хоч і в укритті. Проте більша частина занять все-таки проходить дистанційно.
“У нас є сестри Демидась: Марта, Олена і Анастасія. Дуже активна у них родина. Хоча вони наразі у Польщі, батьки спеціально знайшли у родичів на Тернопіллі бандуру, щоб дівчатка могли навчатися грі на цьому чудовому інструменті. Адже у нас відкрився клас бандури, про що ми завжди мріяли. Сестри Демидась брали участь і в сімейному ансамблі, разом з мамою. Це творча українська сім’я.Також у мене є дуже здібна учениця Валерія Шпичка, вона 6 років займалася вокалом, а тепер грає на фортепіано. Коли посилюються обстріли, вони з родиною виїжджають, потім повертається. Тож заняття у нас комбіновані. Валерія брала участь у багатьох концертах, вона велика молодчинка”, – ділиться Лариса Верепаха.
За словами викладачки, батьки позитивно ставляться до відкриття закладу. Намагаються навіть у інших містах знайти дітям музичні інструменти, щоб не переривати освіту.
“Діти вчаться з задоволенням, я ж бачу, немає зараз таких, що “з-під палиці” щось роблять. І це чудово, бо музика надихає на життя, на звершення, на Перемогу”, – впевнена пані Лариса.
Сподіваємося, що безпекова ситуація дозволить учням мистецьких шкіл Херсонщини приходити на заняття офлайн і отримати якісну освіту.
Олена Бджола
Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Усе про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win
