Мистецтво в умовах війни: чому важливо відродити культурне життя на Херсонщині
До повномасштабного вторгнення Росії в Україну у більшості громад на Херсонщині функціонували будинки культури, сільські клуби та бібліотеки. Осередки культурного життя були місцем, де люди могли розкрити свої таланти та презентувати їх односельцям.
Війна змінила все: багато закладів зруйновані, працівники та активні учасники художньої самодіяльності виїхали в інші регіони, рятуючись від ворожих обстрілів. Фінансування галузі постійно зменшується, а благодійники не поспішають допомагати закладам культури, поки громади знаходяться у зоні активних бойових дій…
Чи є наразі надія на відновлення культурного життя у прифронтовій Херсонщині – читайте в нашому ексклюзивному матеріалі.
Про культурні надбання, кадровий голод та допомогу ЗСУ
Діяльність Чорнобаївського будинку культури завжди була спрямована на відродження та популяризацію українських народних традицій, розвиток творчості дітей та дорослих, організацію змістовного дозвілля для місцевих жителів тощо.
У різні роки в закладі працювало близько 20 колективів та гуртків. Найбільш відомі з них – ансамбль народної пісні “Журавка”, вокальне тріо “Мальви”, вокальний квартет “Жайвір”, народний хор “Калиновий цвіт”, молодіжний театр “Дебют”, дитячий театральний колектив “Парасольки” і танцювальний колектив “Школа танцю”.
До речі, народний хор “Калиновий цвіт”, заснований ще у далекому 1951 році, отримав почесне звання “народний самодіяльний” і з успіхом виступав на всеукраїнських конкурсах та фестивалях під керівництвом заслуженого працівника культури України Михайла Варгуна.
Десятиріччями організовував роботу БК заслужений діяч культури України В’ячеслав Татарінов, який і досі працює концертмейстером у закладі. Під його керівництвом діяли такі чудові колективи, як вокальні гурти “Гармонія” та “Забавні дівчата”.
Начальниця відділу культури, туризму, молоді та спорту Чорнобаївської сільської ради Віра Антонова поділилася здобутками і проблемами щодо роботи закладів культури громади, яка знаходиться у прифронтовій зоні.
“У нас працює будинок культури у Чорнобаївці, три сільських клуби, чотири бібліотеки. З кадрами – велика проблема. Люди звільняються, бо через бойові дії на території громади змінюють місце проживання. А нові спеціалісти не дуже поспішають на роботу в культуру, бо сфера діяльності складна, творча при мінімальній зарплаті”, – ділиться керівниця.
Пані Віра також розказала про незламне Посад-Покровське, де російськими обстрілами вщент зруйновані будинок культури і бібліотека, яка знаходилася в тому ж приміщенні. Проте перспективи відбудови цього закладу примарні, хоча нещодавно уряд виділив новий транш на відновлення села.
“Зараз у нас кадрова проблема у Посад-Покровському. Два тижні тому звільнилася директорка БК Олена Таточенко, це місце вакантне. Також зараз радимося з адміністрацією громади та старостатом, як нам відновити роботу бібліотеки у Посад-Покровському, бо там будівлі теж немає”, – говорить Віра Антонова.
До війни у Чорнобаївській громаді були великі плани щодо розвитку культури, яким не дали здійснитися епідемія коронавірусу та повномасштабне вторгнення Росії.
“Раніше ми масштабно відзначали День Чорнобаївки, свято Івана Купала. Наразі багато активностей перенесли через безпекову ситуацію в онлайн-формат. Та й колективи розпалися. Наприклад, танцювальний колектив “Ерідан”, який був відомий не тільки на Херсонщині, а й за кордоном. Але керівниця виїхала, діти теж, на жаль”, – ділиться Віра Антонова.
Проте незламна Чорнобаївська громада продовжує працювати на ниві культури, спрямовуючи свої зусилля на допомогу ЗСУ. Із 1 вересня тут стартує благодійний аукціон на підтримку бригади, що визволяла Чорнобаївку. Місцеві майстрині готують лоти, які можна буде купити на аукціоні – це різноманітні витвори мистецтва. Зібрані кошти спрямують військовим.
Культура адаптовується до реалій війни
Михаела Соколова близько року працює художньою керівницею у Чорнобаївському будинку культури. За освітою жінка – вчителька образотворчого мистецтва. Наразі також веде гурток декоративно-прикладного мистецтва у місцевій школі мистецтв.
“Я викладала 10 років у місцевій школі-інтернаті. Потім – окупація, війна, знаходимося на простої. І коли мені в. о. директора будинку культури запропонувала спробувати себе в якості художньої керівниці, я була здивована – не зовсім мій профіль. Але потім, коли я бачила, як працюють тут В’ячеслав Татарінов, Ольга Швець, то з’явилися сили та бажання. Та й наші земляки дуже добре реагують на всі концерти та заходи. Людям потрібний психологічний відпочинок від війни, який надає мистецтво”, – говорить жінка.
У будинку культури наразі діють народне тріо “Мальви” (Ольга Швець, Світлана Дудар, Галина Печуричко), народний вокальний ансамбль “Гармонія” (солісти та дуети), яким продовжує керувати В’ячеслав Татарінов, любительське об’єднання “Творча майстерня”.
“Я веду літературний гурток “Інтонація” для дітей 11-18 років. І ще записую онлайн-випуски “Патріотичної майстерні”, коли роблю різні аксесуари. Вела концерт на День Незалежності, це сталося випадково, треба було замінити дівчинку-ведучу. Але захід пройшов чудово, багато ми отримали схвальних відгуків. Також у будинку культури працює фітнес-школа і танцювальний колектив для дорослих. Тричі на тиждень дівчата збираються тренуватися, і вже завели свій тік-ток канал, всі “в тренді”, – ділиться художня керівниця.
Пані Михаела каже, що радіє тому, як звичайні люди розкриваються зовсім з іншого боку на репетиціях ансамблю та тріо.
“Бо вони артисти, справжні, хоч і самодіяльні, репетирують за будь-яких умов, відповідальні. Також важливо, що залучаємо дітей до заходів. У нас в укритті проходив батл “Я люблю Україну”, був День Пірата. Це важливо, тому що багато дітей через онлайн-навчання та складну безпекову ситуацію вже підзабули, як спілкуватися, як комунікувати в команді. А ми надаємо їм таку можливість”, – ділиться активістка.
Наприклад, пані Михаела брала з дітьми участь в акції, в рамках якої треба було розписати фарбами відстріляні гільзи та тубус від боєприпасу з фронту. Потім ці артефакти поповнили фонд Музею війни в Ізмаїлі.
“Із мінуса зробити плюс – ось завдання мистецтва, тим більше під час війни. Перетворюємо все на красу, бо краса – це життя і перемога над смертю, над агресією. Ми ж українці, сильна культурна нація, переможемо!”, – говорить Михаела Соколова.
За словами Ольги Швець, директорки Чорнобаївської школи мистецтв та керівниці вокального тріо “Мальви”, викладачі та учні закладу беруть активну участь у сільських заходах.
“Перший концерт ми провели ще у квітні 2023 року: до нас із програмою приїхав театр імені Миколи Куліша. Потім вони привозили моновиставу “Кицька на спогад про темінь”. Діячі “Культурного десанту” нас відвідують, адже Чорнобаївка “на слуху’, нас знає вся країна.
Також ми зібралися і почали самі проводити різноманітні заходи, наприклад, до Дня захисту дітей, до Дня матері. Наразі це відбувається в укриттях, для безпеки, але зала завжди повна, значить, працюємо у правильному напрямку”, – говорить Ольга Швець.
Лариса Верепаха, вчителька фортепіано та концертмейстерка Чорнобаївської школи мистецтв, наголошує: у селі завжди була висока “культурна планка”, ще за головування у місцевому колгоспі Дмитра Моторного.
“Наша школа робить багато концертів, співпрацюємо з місцевим будинком культури, з херсонськими виконавцями та діячами мистецтва. Потреба у культурних заходах у людей дуже велика. На щастя, з інструментами нам допомагають, бо їх не вистачає. Так, Тернопільська громада надала нам кілька бандур, маємо надію, що це партнерство продовжиться”, – ділиться викладачка.
Як активні переселенці відновили роботу сільського клубу в Клапаях
Справжнім кадровим надбанням для Чорнобаївської громади стали родини з Антонівки.
«Юлія Ростока і Наталя Олефіренко разом зі своїми родинами відновили роботу клубу у Клапаях. Аби розвивати культурну справу на селі, жінки навіть вступили до Херсонського коледжу культури. Юля офіційно стала завклубом у Клапаях та Киселівці, а Наталя – бібліотекаркою у Киселівці”, – говорить начальниця відділу культури Чорнобаївської сільради Віра Антонова.
Наталя Олефіренко вимушена була рятувати дітей і переїхала до Клапаїв на початку 2023 року. Активна переселенка разом із землячкою Юлією Ростокою “перезапустила” роботу сільського клубу. А тепер почала офіційно працювати у сфері культури Чорнобаївської громади.
“Тут три кілометри від Клапаїв, чоловік мене підвозить, хоча можна й пішки дійти. Будівля бібліотеки потребує ремонту, треба зараз тут розібратися з книжками. Літератури гарної багато, і велика кількість нових українських видань”, – говорить активістка.
Робота у бібліотеці дуже цікава, каже пані Наталя, і хоче прикласти всіх зусиль, щоб місцеві жителі приходили до книгозбірні і тут вирувало культурне життя.
“Нам дуже допомагають волонтери з БФ “10 квітня”. У них є плани зробити у Киселівці дитячий хаб, що було б прекрасно”, – радіє жінка.
Наталя Олефіренко згадує, як її родина разом із родиною Юлії Ростоки, теж ВПО з Антонівки, почали відбудову клубу.
“У нас діти, тож ми спочатку, звісно, хотіли організувати якесь культурне дозвілля для них: майданчик, майстер-класи, місце, де можна було б з цікавістю та користю провести час. Тож почали, деякі місцеві нас підтримали, також дуже допомогла і місцева влада, і адміністрація Чорнобаївської СТГ. Тепер плануємо зробити спортивну залу, де чоловік Юлії тренуватиме дітей з бойових мистецтв”, – говорить Наталя.
Пані Юлія та її чоловік Анатолій не звикли сидіти склавши руки. У них двоє синів, заради яких вони почали налагоджувати культурне життя у Клапаях.
“Ми на початку 2023 року приїхали до Клапаїв, довго шукали будинок, бо у нас стаффордширський терьєр, не дуже хотіли брати з собакою. Друзі приходили до наших дітей під двір гуляти. Собака гавкає. Ми думаємо: треба нормальний майданчик зробити, подалі, щоб і малим було добре, і пес заспокоївся”, – говорить Юлія Ростока.
Пізніше подружжя ВПО звернулося до старости, бо хотіли взяти приміщення, де можна було б організувати змістовне дозвілля для дітей. Той був не проти, тож родина орендувала невеличке приміщення колишнього магазину.
«Багато місцевих нам допомагали. Від старостату нам дали старі парти та стільці. Ми почали робити майстер-класи із дітьми, поряд облаштували невеликий майданчик. Але через якийсь час повернулася господарка магазину. Тож ми кинули оком на непрацюючий клуб, почали думати, як би його відремонтувати”, – говорить Юлія.
Вагому допомогу надала Чорнобаївська громада. Секретарка сільської ради Тетяна Лісна взяла “шефство” над активістами, тож вони швидко отримали шифер, ОСБ-листи, фарбу – і закипіла робота.
“Ми все це робили безкоштовно, як для своїх, так і для місцевих дітей. А пізніше Ігор Дудар, начальник Чорнобаївської СВА, запропонував мені працювати офіційно, на пів ставки, завідувати клубом. Віра Григорівна (Антонова – ред.), очільниця відділу культури, приїхала, познайомилася зі мною, сказала – все нормально, працюй. У нас у клубі є співочий колектив, духовий оркестр, але треба організатора. Ми вже з дітками провели гру “Україна – це я”. Тепер продовжую розбиратися, що до чого”, – радіє активістка.
Пані Ірина – багатодітна матір, у неї двоє синів підлітків, та двоє доньок – 13 та 4 років.
“Ви знаєте, у нас в клубі раніше тільки на свята щось відбувалося, а зараз щодня якісь активності. Психологи працюють з дітьми, майстер-класи. Я й сама іноді приходжу й кажу – можна, я теж щось помалюю? Мої діти до того, як Юля з чоловіком відновила клуб, ходили до Киселівки, а тепер у нас свій клуб”, – тішиться жінка.
Діти пані Ірини допомагали приводити клуб до ладу, беруть участь у всіх заходах.
“Такі молодці ці Ростоки, зробили майданчик спортивний для дітей, клуб. Нам дуже пощастило, що вони до нас приїхали”, – говорить багатодітна матуся.
Мешканка Клапаїв Наталія Іванівна також задоволена відродженням культурного життя на селі.
“Село у нас невелике, зараз десь до 150 мешканців. Попри війну, життя тут вирує: дітям є чим зайнятися. Не всі місцеві брали участь у відновленні клубу, але активні люди приєдналися. Адже все це ми робили, перш за все, для нашого майбутнього – дітей! Тепер у них тут є різні заняття, а скоро будуть і спортивні тренування”, – каже Наталія.
Героїні нашого матеріалу щиро вірять у якнайшвидшу Перемогу України та як можуть наближають її через патріотичні та українознавчі заходи, концерти, акції, спрямовані як на молоде покоління, так і на всіх жителів Чорнобаївської громади.
Олена Бджола
Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Усе про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
