Чому відновлення не можна відкладати на кращі часи

Нинішня осінь позначилася змінами у політиці найближчої країни-партнерки України – США. Метаморфози у геополітиці так чи інакше вплинуть на долю нашої країни, принаймні, про це говорять аналітики. Світ застиг в очікуванні: як поведе себе новообраний американський президент після інавгурації, чи виконає обіцяне – зупинити війну в Україні шляхом «мирних перемовин»? Звідси і стереотипна думка, що, мовляв, поки воюємо, ніяке відновлення нашим містам і селам не світить. Але чи так це насправді? Спеціально для читачів Білозерка.Інфо ми проаналізували думку місцевої влади, громадських активістів та звичайних мешканців прифронтової Дар’ївської громади щодо актуальності відновлення. Що про відбудову населених пунктів думають ті, хто щодня долає виклики, які диктує війна, а також ті, хто мешкає під обстрілами, обравши варіант залишатися на рідній землі?

Розпач і надія Інгульця

Будинок Світлани Яковець сьогодні не придатний для проживання. Оселя жительки Інгульця в буквальному сенсі потонула… У червні 2023-го, коли російські окупанти підірвали греблю Каховської ГЕС, під водою опинилася велика частина Херсонщини. З-поміж інших громад постраждала і Дар’ївська, зокрема село Інгулець.

«Наша хата опинилася повністю у воді, яка піднялася до 5 метрів. Ми жили у низині поблизу річки Інгулець, а поряд – канава. Вся вода йшла через нас. Спадати потихеньку вона почала аж через три дні. Ми потім все вичистили, навели лад, планували відбудову», – розповідає пані Світлана.

Але то було не останнє випробування для родини. У будинок, який вдалося зберегти після потопу, вже двічі «прилітало» з лівого берега, де розташувалися російські військові. Помешкання зазнало критичних пошкоджень, не вцілів навіть паркан.

«Трохи місцева влада допомагала, спочатку дали 5 тисяч гривень, потім ще 10 тисяч. І холодильник видали. Звісно, для відновлення будинку потрібні значно більші кошти, але річ поки не в цьому. Зараз ми живемо у дочки. З такими обстрілами ще не знаємо, що далі будемо робити. Бо в нас сама крайня хата біля лісосмуги. Віримо, що село відбудується, але треба, щоб припинилися обстріли», – говорить жінка.

До повномасштабного вторгнення у селі Інгулець мешкали більше двох тисяч людей, зараз залишилося менше тисячі. Наразі населений пункт знаходиться у «сірій зоні». Сюди легко долітає російська артилерія, а інколи ворог скидає на Інгулець і КАБи. У січні внаслідок авіаудару на одній із вулиць повністю знищено 6 будинків, ще 42 – пошкоджені. Внаслідок ворожих атак розтрощений Інгулецький будинок культури. Стоїть розбитою і будівля школи, яка була однією з найкращих у Дар’ївській громаді. Війна. Така вона, ціна свободи…

Про ту саму ціну свободи, найвищу за будь-які у світі, як ніхто, знає староста Інгульця Ігор Лапін. Тероборонівець разом із побратимами мужньо боронив обласний центр 1 березня 2022 року біля обласного ліцею, коли російські окупанти заходили в місто. Про перспективи відновлення на ввірених йому територіях Ігор Лапін говорить ствердно – відбудуємо і ніяк по-іншому.

«Зараз у нас ще триває відновлення дахів після російських КАБів. Із цим допомагає ГО «Проліска». Величезна подяка благодійникам! Щодо школи та будинку культури – відновлення таких об’єктів повинно передбачати будівництво бомбосховищ. Спочатку робиться проєктна документація. Тобто, потрібні дуже великі кошти. Сподіваємось, вони будуть. Не просто сподіваємось, а все робимо для того, щоб їх відшукати. Є програма розвитку Дар’ївської громади, а також Інгулецького старостату. У нас кожен старостат подає свою програму розвитку. То ж віримо у підтримку донорів», – розповідає староста Ігор Лапін.

Багатодітний батько Євген Гульков з Інгульця разом із дружиною виховують трьох синів, тримають велике господарство та обробляють власну землю. Чоловік говорить, що майбутнє бачить тільки там, де рідна домівка. Просто треба трохи потерпіти, але це не означає сидіти без діла. У жовтні оселя Гулькових була пошкоджена внаслідок удару російського КАБу. І чоловіку наразі доводиться шукати варіанти як полагодити дах, коли на носі зима.

«Їхати точно нікуди не будемо. Який сенс? У нас господарство, будинок. Дивишся, там, де  люди поїхали, кинули житло, воно в занепаді. Влітку, після того, як село обстріляли «ураганами», мої виїжджали у Вінницьку область до кумів, ненадовго, та й повернулися. Куди виїжджати? Троє дітей, за квартиру заплати, ще прожити за щось треба. А вдома є корівки, трохи молоко здаємо, за рахунок цього й виживаємо. Щодо відновлення села – думаю, все можливо відбудувати, і спочатку це має бути школа. Бо це зараз діти навчаються онлайн, але ж має бути по-іншому. А так – не вішаємо носа, немає коли. Там – стріляють, а я тут – сарай будую. З третього разу посіявся. Раз поїхав – стріляють, втік, другий – втік, але врешті-решт посіявся. Просто корови є, а їх треба ж чимось годувати. Та й 2,5 гектари засіяли», – ділиться своєю історією Євген Гульков.

Не ремонтом єдиним: як планують відновлення у Лиманці

Село Лиманець розташоване ближче до Миколаївської області, тож безпекова ситуація тут краща за інші села Дар’ївської громади. З початку повномасштабного вторгнення звідси виїхали близько 150 людей. Але населення менше не стало, навпаки людей додалося, за рахунок ВПО. Як розповіла очільниця Лиманецького старостату Ніна Губарь, тимчасовий прихисток тут знайшли майже 200 переселенців із населених пунктів, що на лінії фронту. Люди не хочуть виїжджати далеко від домівки, щоб потім швидше повернутися і відбудовувати власне житло. У Лиманці вже не залишилося вільних будинків, тому староста домовилася з колегами прилаштувати частину людей у сусідніх селах Миколаївської області (Новософіївка, Галаганівка, Софіївка).

«1 грудня 2023 року у нас «шахед» поцілив у Лиманецький будинок культури. Будівля пошкоджена. Власними силами ми частково відремонтували заклад, але треба ще полагодити стіни і стелю. Потрібно багато коштів і без допомоги благодійників нам ніяк. Інвесторів шукає відділ інвестицій Дар’ївської громади», – говорить староста.

Директорка Лиманецького БК Катерина Усова щиро вірить у те, що заклад, без якого не можна уявити її рідне село, вже скоро знову погукає лиманчан на концерт. І буде Перемога, і буде мир, і буде повна відбудова!

«Будівлі понад 50 років. Думаю, що все відновиться, як і наша громада, як і Херсонщина», – сподівається жінка.

Окрім Лиманця наслідки російської агресії відчули на собі і жителі села Чайчине, що входить для складу Лиманецького старостату. У населеному пункті повністю знищено будівлю, в якому до війни базувався дошкільний заклад. Також у Чайчиному пошкоджений ФАП, який обов’язково необхідно відбудовувати.

«У нас є дві двоповерхівки, які давно не використовувалися і потребують відновлення. Ми плануємо залучити інвестора і створити там реабілітаційний центр. Ми, як старостати, спільно з громадою, робили план інвестицій і там передбачено виставити пропозицію з відбудови цих об’єктів. Переконана, що відновлення не можна відкладати на потім, адже це доволі довготривалий процес», – говорить староста.

«Щоб нам хотілося, місцевим? У нас «приліт» був у будинок культури. Не знаємо, чим він так вже помішав тим окупантам. Який же він у нас був гарний. От якби хтось допоміг нам його відремонтувати, це було б чудово. Ну і водопостачання б покращити, бо дуже стара система у нас. Через це вода подається по годинах – зранку і ввечері. А виїжджати у нас ніхто не збирається, не чула такого. Хочемо жити у себе вдома, – розповіла Ірина Михайлова, яка мешкає у Лиманці від народження.

«Ми не чекаємо закінчення війни»

Що об’єднує Лиманець та Інгулець? В обох старостатах внаслідок ворожих «прильотів» пошкоджені об’єкти соціальної сфери, без яких неможливе повернення людей до повноцінного життя. Проте окрім набутих за час війни проблем у громадах залишаються старі невирішені питання. Зокрема, це стосується системи водопостачання.

«Заміна водогону обійдеться більше, ніж у мільйон. Коштів на цю статтю у громаді немає», – говорить Ігор Лапін.

Та ж сама ситуація в Лиманці. Але уявіть собі, зараз, коли триває війна у Дар’ївській громаді не просто не звучить сакраментальне «не на часі», тут шукають кошти на водогін, до якого не доходили руки раніше. Після звільнення територій люди свідомі готові робити неможливе, аби тільки залишатися на своїй землі, яка вже знає, що таке чобіт окупанта.

«Плануємо частково відновлювати водопостачання за рахунок благодійних фондів. Вже деякі з них нам 10 кілометрів труб надали, трохи і власними силами будемо прокладати. Зараз шукаємо мецената, який профінансує придбання комплектуючих для системи водопостачання. Також коштом благодійників відновили дві свердловини у Лиманці. Хоч ця вода і технічна, але для села це дуже важливо. Тобто, ми не чекаємо закінчення війни. Відновлюємо зараз те, що можливо», – говорить Ніна Губарь.

Проблема із водопостачанням у селі Інгулець загострилася після підриву окупантами греблі Каховскої ГЕС, а також ворожі обстріли, які призводять до аварій на електромережах.

Із проханням допомогти придбати необхідне обладнання Дар’ївська СВА звернулася до Громадської організації «Місто Сили». В результаті благодійники зробили систему водопостачання «під ключ». Під час реалізації проєкту виникла проблема відсутності коштів на обладнання для роботи артезіанської свердловини. «Місто Сили» виступило фактично дивелопером, залучивши  інвестиції партнерів, зокрема, бізнесу, який відгукнувся на заклик. Так, суттєво допомогла компанія «DataArt». Частину коштів отримали із благодійної виставки робіт фотохудожника Олександра Джантимірова. Його світлини із затопленого через підрив Каховської ГЕС Херсона експонувалися у Києві. Також ГО «Місто Сили» знайшла професійну компанію, яка стала виконавцем монтажних робіт у громаді. Приємно, що це херсонський бізнес, і саме він відновлює інфраструктуру області. Майже за місяць населений пункт, де розташовані понад 700 будинків і на той час мешкали більше тисячі людей, отримав водопостачання. Обладнання, його встановлення, супутні роботи обійшлися більш як у пів мільйона гривень. Громадська організація встановила у свердловину новий італійський насос, стабілізатор та частотник.

«Відновлення водопостачання у Дар’ївській громаді стало прикладом того, що інколи чекати немає сенсу. Якщо є нагальна потреба та можливість, діяти потрібно вже зараз. ГО «Місто Сили» не лише оперативно відреагувала на запит місцевих жителів, а й змогла знайти необхідні ресурси, щоб забезпечити людей такою базовою, але критично важливою потребою, як вода», – говорить заступник голови ГО «Місто Сили» Олександр Сперчун.

За словами представника організації, Дар’ївська громада – лише один із прикладів того, як спільними зусиллями можна наближати відновлення вже сьогодні.

«Щодо відновлення правобережжя Херсонщини, моя позиція проста: ми не чекаємо завершення війни, щоб розпочати зміни. Вже зараз є можливості для аналізу майбутніх потреб і пошуку шляхів їх задоволення. Першим викликом після деокупації територій, безперечно, стане забезпечення базових потреб мешканців: водопостачання, продукти харчування, медична допомога, а також мобільний та інтернет-зв’язок», – ділиться Олександр Сперчун.

Прифронтова громада знаходить можливості

Можна було б довго розводити полеміку про «так не на часі ж». Але тобі б довелося просто закрити очі на титанічну роботу прифронтових громад, які, попри війну, беруть на себе величезну відповідальність і виборюють право на розвиток.

Усі упередження щодо несвоєчасності відбудови ламає Дар’ївська громада. Наталя Гридіна, керівниця відділу регіонального розвитку, інвестицій та проєктної діяльності Дар’ївської сільської ради, стала ініціатором низки проєктів, без яких сьогодні неможливо уявити життя у громаді. Так, у співпраці з ГО «Центр логістики розвитку громад» тут реалізували дві великі грантові ініціативи щодо реконструкції приміщень у підвалах багатоповерхівок. От вам і переорієнтація на облаштування в населених пунктах укриттів, бо ж у такий час живемо, без сховищ вже ніяк. І це не просто укриття. Тут можна пограти у настільний теніс, позайматися на тренажерах, подивитися кіно і т.д. WI-FI, ноутбук, проєктор – все це є сьогодні в укриттях.

Цікаво, що в реалізації проєктів Дар’ївської сільської ради беруть участь безпосередньо жителі громади. Тут навіть є власна  «Армія відновлення», до якої працевлаштовані колишні безробітні. «Армійці» виконують суспільно-корисні роботи, зокрема, допомагають з ремонтом пошкоджених приміщень.

Завдяки реалізації ще одного з проєктів, у червні відкрилася вже четверта соціальна пральня у громаді. Кошти на впровадження ініціативи надійшли від Данської ради.

«Цей проєкт користується великим попитом, бо не у всіх наших старостатах є вода та світло, а тут можна безкоштовно випрати свої речі. Впроваджується проєкт в межах грантового конкурсу «Гнучкі Малі Гранти–Україна 2023»,  завдяки співпраці з ГО «Центр логістики розвитку громад». Деякі ідеї подаємо по кілька разів, якщо бачимо доцільність даної ініціативи. Доробляємо, вдосконалюємо та знову направляємо на конкурс, тому що знаємо, що це для громади життєво необхідно», – розповіла Наталя Гридіна.

Всі нові проєкти Дар’ївська громада розпочинає із соцопитування місцевих мешканців і, до речі, більшість нових ідей генерують саме люди.

Наразі у Дар’ївській сільській раді розробляють інвестиційний паспорт (короткий опис ресурсів, візитівка для майбутніх інвесторів). Також у планах – створення Агенції регіонального розвитку спільно з сусідніми громадами, новий проєкт водозабезпечення для Дар’ївської СТГ та відбудова знищених війною сіл. Наразі Дар’ївська громада розробила кілька важливих для громади проєктів, які презентовані на державній платформі DREAM та чекають на донорське фінансування. Йдеться про капітальний ремонт і модернізацію їдальні та харчоблоку в одному з навчальних закладів громади, покращення доступності послуг для мешканців громади шляхом придбання соціального автобуса. Також до цього переліку увійшли проєкти щодо придбання обладнання для реабілітаційного центру, підвищення енергетичної незалежності шляхом створення виробництва паливних брикетів.

Надія на нову плеяду лідерів

А що з приводу відбудови в умовах зони бойових дій думають відомі громадські активісти? Відповідь на це питання дала керівниця Регіонального офісу Програми «U-LEAD з Європою» у Херсонській області Оксана Сілюкова, відома як експертка у децентралізаційних процесах.

«Відродження області буде залежати від багатьох факторів – і географічних (коли і як будуть повернені лівий берег та Крим, і від цього буде плануватися відновлення та розвиток), і демографічних – як будуть повертатися мешканці до своїх домівок, і лідерських – під час війни викристалізувалася нова плеяда лідерів. І це дуже суттєвий фактор, коли нові люди з активною життєвою позицією впроваджують свої плани та бачення майбутнього», – говорить пані Оксана

Відновлення Херсонщини, на думку керівниці Регіонального офісу Програми «U-LEAD з Європою», процес багатокомпонентний і довготривалий. І, насамперед, треба буде виходити з того, в якому форматі буде існувати регіон, коли розпочнеться активна фаза відновлення.

«Якщо говорити про використання наявних ресурсів, то дуже важливо мати «дороговказ», бачення, пріоритети відновлення та розвитку, щоб запобігти нецільовому та нерозумному використанню коштів, яких і так катастрофічно не вистачає сьогодні в місцевих бюджетах. І тут ми знов можемо говорити про нове покоління лідерів, здатних впроваджувати ефективне адміністрування та управління громадами. Якщо будуть створені та діятимуть активні та професійні команди управлінців – буде довіра й кошти міжнародної технічної допомоги», – переконана Оксана Сілюкова.

Ольга Михайленко

Ми створили цей матеріал як учасник Мережі «Вікно Відновлення України». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.