Акт Злуки. Внутрішній горизонт
20 років тому, я написав першу у своєму житті статтю. Це була стаття – дослідження, в якій описувалось, як святкували День Соборності в різні роки Незалежності України та історія самої події.
Тоді, для написання невеличкої статті мені знадобилися тижні досліджень. Опрацювання десятків підшивок газет та журналів в парламентській бібліотеці та бібліотеці Вернадського. Я був студентом перших курсів і не особливо думав про глибинні сенси. Це був радше історичний екскурс.
В студентські роки мало думаєш про глибинні речі. В ті часи День соборності святкувала невелика купка людей, а більшість вважало їх маргіналами чи диваками. Але які то були люди… Працюючи над матеріалом, я мав честь познайомитись з такими людьми, як Геннадій Удовенко та Павло Глазовий. Це були люди з «іншої планети». Для мене вони були недосяжні.
Що змінилось в моєму баченні за 20 років. Як Акт злуки перетворився з просто історичної події в усвідомлення чогось більш глибинного і важливого. Я б, можливо, і не думав би про це, якби не війна.
Свобода – це перш за все відчуття внутрішньої цілісності. Відчуття власної суб’єктності і право бути таким, яким ти є. Кожен з нас проходить цей шлях пізнання себе. І, часто, цей шлях веде нас через пізнання своєї приналежності.
Зараз українське суспільство проживає процеси, що вшивають його в загальносвітову цивілізаційну матерію. Мало хто помітив у вирі війни, що ми стаємо європейцями. Не тому, що ми провели якісь реформи чи почали викидати сміття в смітник, тут ще багато роботи. Не тому, що ми стаємо схожими на них. А тому, що ми усвідомлюємо свою суб’єктність як спільнота. Ми інші, але ми маємо те, на чому формувалась спільна європейська цивілізація. Ми маємо свободу. Свободу внутрішню, перш за все.
В медійному порядку денному ми постійно чуємо про те, що Російська імперія розвалюється. Нам наводять багато аргументів, різні варіанти того, як це відбувається, але майже ніхто не говорить про те, що є набагато важливішим. Нині українці переживають свій колоніальний комплекс. Комплекс пригнічених. Ми розриваємо контекст периферійності і вшиваємось в загально світову культуру, цивілізацію. Більш того, вшиваємось як вільний суб’єкт.
Через 20 років, Акт злуки для мене – це не просто об’єднання УНР і ЗУНР. Для мене це повернення. Подібно тому, як Одісей повертається в рідну Ітаку до коханої Пенелопи, пройшовши багато випробувань і наробивши купу помилок. І ми, подібно блудному сину, повертаємось додому. Ми возз’єднуємось із світом. Це важливий аспект. Ми не дивимось на світ через зросійщені очі. Нас не привели туди як голодного волоцюгу. Ми приходимо туди як повноправні члени спільноти не з пустими руками. Ми приходимо зі свободою, гідністю і розумінням того, що Україна не може існувати якось відірвано від світового контексту. Все це хуторянство, особливий шлях та інші наративи, які нам нав’язували, поступово зникає.
Як писав Пророк в своєму заповіті: «Кайдани порвіте і вражою злою кров’ю…..» Ми все це робимо. Багато говорять про те, яка Україна ефективна на полі бою, але мало про те, що спочатку ми порвали кайдани, внутрішні кайдани. Ми гідні. Ми виросли. Ми готові до «шлюбу» з великою світовою цивілізацією.
Війна стала спусковим гачком у тому, що майже кожен українець починає запитувати “Хто Я?” Це хороше питання. Це перше питання, яке задавала собі європейська цивілізація. «Пізнай себе» було написано на храмі Аполлона в Дельфах. З цього почався великий шлях європейської думки. З цього починаємо свій шлях і ми. Шлях до великої європейської сім’ї, світової культури, мистецтва, музики…
22 січня для мене – це вже не просто день відзначання історичної події. Для мене це Акт повернення до себе. До себе як до людини. Це Акт усвідомлення моєї приналежності до української нації і всього світового співтовариства, світової цивілізації.
Ми стали дорослими. Ми дивимось глибше і ширше. Ми об’єднали весь світ. Хіба міг би про таке мріяти Грушевський чи Винниченко?
Кожен з нас це величезний світ. І кожен з нас – це частина великого світу. Тепер ми це знаємо…
Тепер я з упевненістю можу сказати, що 22 січня – це Акт Злуки України з великим світом і Акт Злуки світу з великою ідеєю життя і свободи.
Михайло Чепура
