Активні ВПО відновлюють сільський клуб у Клапаях
Повномасштабна війна Росії проти України зробила вимушеними переселенцями тисячі людей, які рятуються сьогодні від обстрілів у більш безпечних населених пунктах країни. Покинути власний дім в Антонівці довелося і родині пані Наталії.
Сьогодні жінка має статус ВПО та мешкає із сім’єю у маленькому селі Клапаї Чорнобаївської громади.
«Ми з родиною виїхали зі свого будинку майже одразу після звільнення Херсона, тому що почалися страшні обстріли. Під час окупації було дві спроби евакуюватися, але якась інтуїція утримала від поїздки. Пізніше дізналися, що російські військові обстріляли ті колони, в яких ми повинні були їхати…
Тому вже наприкінці 2022 року ми переїхали на Миколаївщину, у Первомайськ. Прожили три місяці, але було дуже важко, донька хворіла, клімат не підійшов. А тут кілька родин моїх земляків переселилися саме у Клапаї, тож ми вирішили теж спробувати», – ділиться жінка.
У цьому невеличкому селі до війни проживало близько 200 осіб. Під час окупації багато хто виїхав, проте вже й повернувся додому. Наразі тут мешкає 140 осіб, з них 10 родин – переселенці з Антонівки та Білозерки.
«Ми знайшли хату, домовилися з господинею, яка тепер живе в іншій області, що заселимося і будемо платити за комунальні. Будинок був у жахливому стані, адже тут під час окупації знаходилися «асвабадітєлі». Вони навіть лінолеум здерли з підлоги і десь винесли у лісосмугу, де у них були позиції.
Так що облаштовувалися ми в нових умовах важко, але місцеві допомагали і з ремонтом, і речі приносили. Бо поїхати додому не завжди є змога: Антонівку обстрілюють щоденно. А головна небезпека – дрони, які просто полюють за людьми», – каже пані Наталя.
Її дітям – 16-річному сину та 19-річній доньці – подобається у Клапаях. Хоча, звісно, у населеному пункті є низка проблем, яких не було у рідній Антонівці.
«У Клапаях дуже погана вода, по суті, вона технічна. Місцеві якось звикли до неї, а ми – ні. Наразі відповідну проблему вирішуємо завдяки роботі фільтрувальної установки у Киселівці, що очищує воду, тож ми їздимо туди. Також волонтери нам привозять бутильовану воду.
А ще сільська рада запланувала проєкт, щоб пробити нову свердловину з хорошою водою. Маємо надію, що все буде реалізовано», – говорить жінка.
Важливо, що у Клапаях є газ, так що проблем з опаленням взимку не виникає. Зі світлом та інтернетом теж усе добре. Це важливо для дітей пані Наталі, які навчаються онлайн. Старша донька планує продовжити освіту у виші в іншому місті, хоче стати дизайнером.
Виживати родині з Антонівки на новому місці важко ще й тому, що вони втратили виплати ВПО від держави, як і багато українців.
«Так, ми не пройшли за категоріями, бо треба офіційне працевлаштування. А в селі роботи немає, так, у нас є підробіток, щось робимо, родичі допомагають. Але кошти ВПО поки не отримуємо
У Херсоні можна знайти роботу, але, як туди доїхати? У нас тільки 4 рази на тиждень автобус, і це дорого, ось проблема», – говорить мама двох дітей.
Волонтери не забувають про маленьке село Клапаї – привозять речі та продукти. Це як великі організації на кшталт продуктової програми ООН, так і благодійники з Одеси. Також у село постійно приїжджають мобільні медичні бригади, можна отримати консультацію лікаря.
Незважаючи на проблеми на новому місці, пані Наталя не падає духом, а разом з іншими ВПО робить добрі справи для села.
«Ми попросили у місцевої влади дозволу у закинутому магазині зробити пункт для видачі гуманітарки. Привели будівлю до ладу.
А потім облаштували закинутий сільський клуб: відремонтували, провели електрику. Тепер у нас там чисто і гарно, проводимо різноманітні майстер-класи для дітей. Також тут періодично працює психолог.
Чорнобаївська громада подарувала нам проектор та екран. Так що проводимо кіносеанси, розважаємо дітей, щоб було у них змістовне дозвілля», – розповідає активістка.
Біля клубу активні переселенці зробили спортивний майданчик, натягнули волейбольну сітку, щоб діти займалися спортом. Є й інші плани на майбутнє.
«Життя продовжується, хоча ми і не вдома. У нас є город, картоплю вже посадили, редиску посіяли. Звісно, ми хочемо повернутися у рідну хату в Антонівці, але зараз там дуже небезпечно і немає світла. Так що поки залишаємося у Клапаях і будемо намагатися зробити життя тут кращим. Мріємо про майданчик з тренажерами для дітей, будемо щось робити і в цьому напрямку», – підсумовує нашу розмову пані Наталя.
Українці – дивовижна нація! Навіть в умовах війни, в чужих громадах та хатах, ми намагаємося змінити життя на краще – допомогти, примножити, розвинути. Ми обов’язково переможемо та відбудуємо свою країну!
