Анна Чернишенко: “Нас тримає хата, батьки та власна справа”
Підприємництво завжди було ризикованою справою, адже ніхто не може дати гарантії отримання стабільного прибутку. Особливо складно розвивати свій бізнес сьогодні. Проте саме війна підштовхнула подружжя Чернишенків з Білозерки втілити у життя мрію про власну справу.
До 24 лютого 2022 року Анна та Артем працювали у Херсоні. Жінка – у відділенні “Укрзалізниці”, чоловік – менеджером на одній з оптових баз міста.
“Як не дивно це звучить, але саме війна та окупація підштовхнули нас до дій. На росіян ми працювати не збиралися, а вони на наших минулих роботах захопили все. Та й їздити до Херсона через ворожі блокпости було дуже ризиковано”, – згадує білозерчанка.
Анна та Артем мають активну проукраїнську позицію, яку демонструють односельцям з перших днів повномасштабного вторгнення. Ризикуючи власним життям, подружжя взяло участь у найбільшому мітингу проти окупантів у Білозерці в березні 2022 року.
“Ми пішли на мітинг у Білозерці, багато хто з прапорами, я ще й відео знімала та виставила у Facebook, потім, правда, злякалася та видалила. Окупанти там і шашки димові кидали, і стріляли вгору, щоб залякати людей. Шукали організаторів, а це ж люди самі вийшли.
Ми спочатку намагалися щось пояснити цим “воякам” російським, що їх тут ніхто не чекав, що ми окрема країна. Але їм як пороблено, ми зрозуміли, що вони зовсім не чують нас”, – згадує Анна.
Після втрати роботи парі треба було якось виживати, тож Чернишенки почали іноді їздити до Херсона та привозити місцевим необхідні товари.
“Торгували ми просто на вулиці, на алеї, господарчими товарами різними. Потім, вже восени 2022 року, перейшли до маленького приміщення. Канцелярія вся була українського виробництва, люди залюбки її брали. Обкладинки на паспорти теж були українські, це підтримувало в окупації”, – згадує Анна.
Родина Чернишенків була глибоко переконана у звільненні рідного селища. Прихід у Білозерку ЗСУ став справжнім святом, яке назавжди закарбувалося у пам’яті подружжя.
“Ми не думали, що стільки людей у Білозерці залишилося, коли всі вийшли наших вітати. І в кожного був український прапор! Ми з чоловіком свій теж сховали, а потім дістали, щоб зустріти ЗСУ”, – згадує Анна.
З часом ейфорію після звільнення затьмарили постійні ворожі обстріли з лівого берега. Проте це не зупинило молоде подружжя бізнесменів.
“Магазин назвали “Артеміда”, як запропонував чоловік. Ми торгуємо господарчими товарами, канцелярією, рибальським знаряддям. Є в нас і товари для творчості. Люди активно купують, замовляють, я у місцевих групах виставляю інформацію про нові надходження. Завозимо і з Херсона, також замовляємо і в Одесі, Миколаєві, Києві. Чоловік розуміється на цій групі товарів, так що знаємо, що купуємо.
Нас тепер тримає не лише хата, батьки, собаки та коти, але й власна справа. Ми ж не тільки заробляємо, але й людям допомагаємо, щоб вони могли одразу все купити, а не їздити до Херсона. Продаємо, наприклад, книжечки українські дитячі, багато хто купує, навіть відсилає діткам в інші регіони», – каже Анна.
У планах родини – розширення асортименту. Виявилося, що в Білозерці багато хто малює красиві картини, потім виставляють їх на аукціоні, щоб зібрати гроші на ЗСУ. Чернишенки привозять місцевим талантам професійні фарби та інше приладдя.
“Планів на майбутнє багато: хотілося б у Білозерці зробити таку собі міні-“Фабрику”, як у Херсоні колись була до війни. Щоб люди приходили до нас не тільки купувати, але й могли трошки відпочити, випити кави, а діти – погратися на майданчику. Але це вже, коли буде більш спокійна безпекова ситуація. Дякуємо ЗСУ, що нас захищають! Намагаємося допомагати їм, чим можемо”, – говорить Артем.
Олена Бджола
