Бізнесмен із Новотягинки розповів про життя в окупації

Село Новотягинка, що входить до складу Дар’ївської громади, з перших днів війни відчуло, що з собою несе “руський мір”. Окупанти тероризували місцеве населення з березня по листопад 2022 року. Після звільнення правобережної частини Херсонщини ворожі війська не припиняють обстріли Новотягинки.
Про надзвичайно важкі часи, коли у Дар’ївській громаді панували російські військові та зрадники, журналістам медіаплатформи “Вгору” розповів місцевий підприємець Михайло Копитін.
Росіяни у Новотягинці не оселились, однак проживали у сусідніх селах, зокрема, у Токарівці. На дорогах стояли блокпости, а до села навідувалася росгвардія – влаштовувати рейди. “На підвалі” у них побували не менше десяти односельців Михайла.
З перших днів повномасштабного вторгнення до фельдшерсько-акушерського пункту в селі приїхав ворожий БМП, в якому був один поранений і один мертвий росіянин. Але потім окупант, одягнутий у форму майора, злякався місцевих, застрелив пораненого і втік. БМП люди розібрали на запчастини.
Згодом через прибічників “руського міру” у місцевих мешканців почалися проблеми. Російські військові забрали з собою тих, хто розбирав броньовану машину.

“Як заїхала росгвардія, хлопців, що там були тоді, усіх загребли. І струмом їх били, і що тільки з ними не робили», – пригадує Михайло.

Родина пана Копитіна має продуктовий магазин у Новотягинці. На початку окупації Михайло і дружина не хотіли, щоб їхні товари привласнили росіяни, тому роздали продукцію односельцям.
Через деякий час стало зрозуміло, що треба продовжувати працювати в окупації, адже це необхідно було людям. На закупівлі чоловік їздив до Херсона через 15 блокпостів. Кожного разу Михайло мав платити окупантам “данину”. Декілька разів підприємець казав, що везе продукти російським військовим, але надовго цього “пояснення” не вистачило. Одного разу окупанти побачили у телефоні дружини Михайла повідомлення подрузі про те, що “прилетіло” по понтонному мосту.

“Вони сказали: ми і так вашу машину на прімєтє дєржалі, а тєпєрь ви у нас будєтє пєрвимі в спіскє”, – розповідає чоловік.

Ввести рубль у Новотягинці окупантам не вдалось, розрахуватись цією валютою у крамничці Михайла було неможливо. На той час селом пішли чутки про те, що для продовження підприємницької діяльності необхідно буде укладати угоду з росіянами. Якби до цього дійшло, родина Копитіних готова була зачинити магазин. Проте обійшлося без цих змін.
Після псевдореферендуму у селі з’явилась “імператриця” – місцева гауляйтерка Лідія Шарварли. Вона керувала Іванівкою, Новотягинкою та Токарівкою. Дочка колаборантки була її помічницею.

Російські військові за наказом зрадниці карали тих, хто їй особисто не подобався.

“У нас прорвало трубу водогону. Тож ми спитали в окупантів, які називали себе “владою”, коли вони ремонтуватимуть водогін… Вдруге запитали, втретє. Нарешті відповіли: розбирайтеся самі, робіть, що хочете. От ми з хлопцями зібралися і по черзі копали, поки не знайшли місце пориву. Довелося викопати тридцятиметрову траншею по центру села. Поремонтували, усе перевірили. І ледь присипали трубу землею. Минуло десь 3-4 дні, як примчала вона й привезла росгвардію. Стояла й кричала: “Ви рилися в моєй руськой зємлє!” – розповів Михайло.

Після цього випадку, пригадує підприємець, п’ять-шість хлопців забрали.
Хоч “імператриця” і була україномовною, вона намагалась розмовляти російською. Змушувала місцевих вчителів переходити на російські програми, але ніхто з них не погоджувався. Окрім цього, жінка влаштовувала подомовий обхід – шукала шкільну техніку, яку освітяни ховали у себе вдома. Потім вона “евакуювалась” на лівий берег Херсонщини, а після цього поїхала до Росії.
Мешканці Новотягинки були дуже щасливі, коли ЗСУ звільнили село. Військовим приносили різні страви, воду, продукти. Проте радість була недовгою, з 23 листопада минулого року почалися постійні обстріли громади.
Ще на початку листопада в селі зникло світло, якого тут немає і досі. Газу і води – також. Але люди, в яких є свердловини і генератори, привозять воду односельцям. Також місцеві мешканці допомагають одне одному з ремонтом пошкоджених домівок.
Михайло з дружиною живуть зараз у його батьків в іншому селі. Після того, як родина поїхала “прилітало” і на їхнє подвір’я, і в магазин, і в будинок матері дружини. На щастя, жінка не постраждала, сусіди швидко ліквідували пожежу.

За словами підприємця, 40% домівок у Новотягинці зруйновані, деякі односельці загинули від обстрілів. Ворожі удари по селу не припиняються і досі. Але жителі Новотягинки, незважаючи на відсутність світла та води, гуртуються і очікують на  Перемогу.