Чи справді зрада?

Майже щодня з різних інформаційних джерел ми дізнаємося про нових колаборантів. Такі новини дійсно шокують, адже серед списків зрадників ми знаходимо знайомі обличчя… Та чи варто довіряти таким повідомленням? Чи дійсно люди, котрих внесли у певні бази зрадників, співпрацюють з окупантами? І якщо ці люди справді винні, яке покарання тягне за собою така діяльність?

У квітні Національне агентство з питань запобігання корупції створило базу імен ймовірних зрадників України, справами яких займається Служба безпеки. До цього переліку потрапили:

• посадовці різних рівнів, які допомагають росіянам або поділяють їхню ідеологію;

• люди, які співпрацюють з росіянами (зокрема розповсюджують їхню пропаганду, а також підривають українську обороноздатність та суверенітет).

Від початку повномасштабної агресії РФ в Україні Державне бюро розслідувань (ДБР) відкрило 530 кримінальних проваджень стосовно зрадників і колаборантів. 140 фігурантам повідомлено про підозру, 79 оголошено в розшук. Ще 924 осіб перевіряють на причетність до колабораційної діяльності. До суду за цими статтями передано чотири провадження, найбільше справ стосовно зрадників і колаборантів розслідується у Луганській, Донецькій і Запорізькій областях.

15 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 3.03.2022  № 2108-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність», спрямований на врегулювання одного з найважливіших питань, яке наразі гостро постало перед Україною – питання заборони колабораціонізму.

Як визначають правові джерела, що таке колабораціонізм? Якщо простими словами говорити, колабораціонізм – це співпраця громадян держави з ворогом для забезпечення інтересів ворога та заподіяння шкоди власній державі. Але у контексті змін до Кримінального кодексу України, звичайно, визначаються дії, які для громадян України вважаються колабораціонізмом, і конкретно Кодекс визначає відповідальність за вчинення таких дій.

Які дії можуть бути кваліфіковані як колабораціонізм? Відповідь на це питання можна знайти на https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/pokarannya-za-zradu-pro-vidpovidalnist-za-kolaboratsijnu-diyalnist/

У першу чергу, злісне заперечення громадянами України збройної агресії проти України або окупації частини її території. Наприклад, заклики підтримки дій держави-агресора і її збройних формувань, окупаційної адміністрації, заклики співпрацювати з такими органами. Це можуть бути заклики до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території.

Тут варто окрему увагу звернути саме на термін «публічне”, оскільки мова йде саме про публічне заперечення та публічні заклики.

Ідеться про здійснення таких дій саме публічно: на мітингах, зборах, у засобах масової інформації, в мережі інтернет, в соцмережах, у месенджерах тощо. Тобто, публічним вважається поширення закликів або висловлювання заперечень, яке здійснюється до невизначеного числа осіб, в тому числі за допомогою мережі інтернет, засобів масової інформації тощо.

Нова стаття Кримінального кодексу відносить до колабораціонізму і такі дії, як добровільне заняття різного роду посад у незаконних органах влади, які створені на тимчасово окупованих територіях, в тому числі, окупаційних адміністраціях держави-агресора, а також участь у діяльності цих організацій.

Так само колабораціонізмом вважається й публічний заклик до проведення незаконних виборів чи референдумів на тимчасово окупованій території.

Також слід сказати, що до таких дій відноситься добровільне заняття посад у створених державою-агресором судових або правоохоронних органах, як і добровільна участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях держави-агресора та надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти України.

Ця стаття передбачає відповідальність за організацію та проведення заходів саме політичного характеру. Тобто, якщо перед тим ми говорили про публічні заклики, то тут мова йде про заходи політичного характеру. До них можна віднести: з’їзди, мітинги, демонстрації, конференції, «круглі столи” тощо для підтримки держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань. Так само колабораціонізмом вважатиметься підготовка та участь у таких заходах.

До такої діяльності можна віднести здійснення інформаційної діяльності в співпраці з державою-агресором або її окупаційною адміністрацією, яка спрямована на підтримку держави-агресора чи її органів або збройних формувань. І в тому числі, щодо уникнення нею відповідальності за таку агресію проти України. В цьому контексті можна говорити про відповідальність за здійснення пропаганди відповідного характеру.

Колабораційною діяльністю також вважається передача матеріальних ресурсів, іншої фінансової допомоги військовим держави-агресора, а також залученість до відповідної діяльності, в тому числі господарської взаємодії з державою-агресором тощо.

До колабораційної діяльності відноситься вчинення дій, прийняття рішень чи бездіяльності, що призвели до загибелі людей або настання тяжких наслідків, тут ідеться зокрема про дії чи рішення осіб, які перебувають на посадах у незаконних органах, створених державою-агресором. Саме за ці діяння передбачена найтяжча відповідальність.

За порушення закону передбачено різні види покарання від позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років до виправних робіт та арештів (на строк до 6 місяців до 3 років).

Верховною Радою України ухвалено також Закон України від 3.03.2022 № 2107-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення відповідальності осіб, які здійснювали колабораційну діяльність» (набрав чинності 15.03.2022 року). Цим законом внесено зміни до низки інших законодавчих актів України, які стосуються заборони колабораційної діяльності, зокрема, до Виборчого кодексу України, законів: «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про державну таємницю», «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», «Про політичні партії в Україні», «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про громадські об’єднання», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Сьогодні дуже важливо не просто бачити та усвідомлювати зраду, а й повідомляти про такі злочини. Тож якщо ви маєте докази щодо колабораціоністської  діяльності – повідомляйте про це правоохоронців, наприклад СБУ в чат-боті «єВорог» https://t.me/evorog_bot.

Зі всього вищевказаного можемо зробити висновок – будь-який злочин треба довести, тож не варто вірити всьому, що розміщують в інтернеті.

Боротьба з колабораціонізмом – спільна справа кожного свідомого українця та правоохоронних органів. Роботи в цьому напрямку ще дуже багато.