Чи є життя без тривоги? Консультація психолога

Тривога супроводжує багатьох людей. Особливо зараз, під час війни. Люди все більше звертаються з цим симптомом до психологів. Постійне відчуття загрози значно ускладнює життя, інколи роблячи його нестерпним. 

Часто можна чути що людей автоматично супроводжують негативні думки різного плану. Вислів «накручувати себе» – теж про тривогу. Ці думки в більшості своїй далекі від реальності. Людина вигадує собі можливий хід подій. Фантазує. Цим самим підсилює тривогу і «підриває» здатність справлятися зі складнощами. Ці думки виникають миттєво, коли тільки починаєш думати про ситуацію, де може «боліти». 

Наприклад, коли людина боїться хвороби своєї дитини, то, навіть, подумавши про це, відразу може виникати паніка, злість та роздратованість щодо зруйнованих власних планів… Або якщо людина боїться бути без роботи, то напередодні співбесіди може з’явитися страх невдачі, почуття розчарованості у собі, відчуття безвихідності, безсилля, непотрібності…

У такому випадку задача психолога допомогти людині виявити власні глибокі внутрішні переконання, так звані звичні моделі мислення. Усвідомити. І замінити на ті, які більше відповідають реальності. Це допомагає зменшити тривожність. Це потребує тренування та часу. Оскільки мозок звик обирати звичний йому «маршрут» думати в песимістичному напрямку. І сказати собі «я думаю позитивно», «я радію життю», «я не буду більше тривожитися» – не вийде. Це не працює. 

Треба докласти зусиль, наполегливості, терпіння і постійно тренуватися. Це щось схоже із нарощуванням м’язів у спортивному залі. З першого заняття можна не побачити результату. Але вже через тиждень – з’являється інше відчуття. А через місяць і образ тіла змінюється. Так само «прокачуємо» мозок.

Що відбувається на сесіях?

🟦Один із варіантів роботи – прожити негативні емоції та власні страхи. Через уяву людина викликає ситуацію, яку боїться. Все це відбувається під супроводом психолога. Коли людина не одна із наявними проблемами, то вона почувається впевненіше. Часто проживання почуттів проходить у вигляді рольової гри.  Це тренування психіки. З часом, коли ця уявна ситуація стане простіше сприйматися клієнтом, відбувається ідентифікація із реальністю. 

🟦Інколи, в деяких випадках, коли думки «докучають» і не дають жити, достатньо навчитися працювати з ними.
🔹Описати ситуацію, яка викликає занепокоєння. Бажано вголос або записати все на папір.
🔹Записати основні думки, які приходять як реакція на цю ситуацію. Треба записати як можна більше.
🔹Кожну думку перевіряти на реалістичність, задавши питання. 

Наприклад, людину тривожить думка про співбесіду, яка має бути завтра. Можливі думки: «мене не візьмуть», «я ніколи не проходжу співбесіди», «я невдаха», «я не знаю виробничий процес», «я можу не відповісти на запитання», «я не сподобаюся», «я буду жебраком без роботи», «я тільки витрачу свій час і нічого не досягну» тощо. Далі задаємо питання для перевірки реалістичності. 

🗣️«Мене не візьмуть». Як ви знаєте, що то правда ? Як дізнатися, чи ваша думка відповідає реальності?

🗣️«Я ніколи не проходжу співбесіди». Чи ви працювали раніше і як потрапляли на роботу? З ким і при яких обставинах спілкувалися при оформленні на роботу? Це і була співбесіда. Якщо ви змогли один раз влаштуватися, то зможете і зараз.

 🗣️«Я – невдаха».  Що вас змушує так думати вже зараз, коли співбесіди ще немає? Чому у вас такі думки? Що допоможе вам почуватися успішним та «фартовим»?

І так далі. Кожну думку можна поставити під сумнів і перевірити наскільки вона об’єктивна та відповідає реальності чи можливо вона «плід вашої фантазії», яка звикла працювати в «чорно-сірих кольорах» – негативно мислити.

🟦Далі ще один ефективний метод роботи з тривожністю.

🔹Дозволити тривозі бути. Прийняти її. Просто помітити і сказати, що ви її бачите. Не відкидати її і не боріться із нею. Просто спостерігайте. «Так. Я тривожусь. І це нормально»

Водночас роз’єднуйтесь з нею. Не дозволяти тривожності «засосувати» себе у це болото. «Моя тривога – це не я». Ви  –  це не тільки думки, емоції, відчуття… Ви – це більше. «Серцевина» особистості залишається незмінною, попри присутність різних почуттів.  

🔹Відслідковувати свої думки. Навчитися їх спостерігати і відмічати, без зациклювання. Можна уявити, що думки проходять на величезному екрані, як у кінотеатрі. Або що вони проїжджають в вагонах потягу повз вас. Ви спостерігаєте їх з перону. Фіксуєте їх, розумієте що вони є.  І проводжаєте поглядом. Відпускаєте. Не занурюючись у власні думки. Не дозволяючи їм вами управляти. 

🔹Розуміти свої почуття. Розмежовувати думки та почуття в собі.  Думка – «Я невдаха», а почуття – страх провалу і страх бути бідним. За думкою «я не сподобаюся» можуть бути досить різні почуття: невпевненості, неприйняття, страх осуду тощо. 

При наявності постійних негативних думок, в залежності від випадку клієнта та його сприйняття можна обирати різні техніки та методики. Інколи клієнтам допомагає ведення щоденника, рольові ігри, опанування техніками релаксації, зміна переконань тощо. Багато залежить від мети, яку формує клієнт. Що він хоче отримати в результаті консультації.  Вся робота психолога у консультуванні направлена на ознайомлення із вправами, які людина зможе самостійно практикувати у житті та покращити його якість.

Корміленко Інна,
психологиня ГО “Білозерський центр регіонального розвитку”

🟦 Публікація підготовлена в рамках проєкту “Відновлення надання соціальних послуг у звільнених громадах Херсонської області”, що реалізується ГО “Білозерський центр регіонального розвитку” за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст публікації є виключною відповідальністю ГО «Білозерський центр регіонального розвитку» і не обов’язково відображає погляди партнерів.