Депутатки: від мотивації – до реалізації ініціатив
Рівномірна участь жінок і чоловіків у місцевому самоврядуванні збалансовує права і можливості представників та представниць обох статей у процесах прийняття суспільно важливих рішень. Гендерний дисбаланс у місцевій владі та стереотипи щодо ролі жінки у суспільстві можуть призвести до того, що їх інтереси та потреби не враховуватимуться.
Із метою досягнення гендерного балансу у виборчому процесі на місцевих виборах 2019 року було впроваджено обов’язкову 40%-у гендерну квоту. Виборчим кодексом встановили вимогу до партій, під час формування єдиного та територіальних виборчих списків, забезпечити присутність не менше двох кандидатів кожної статі у кожній п’ятірці (місцях з першого по п’яте, з шостого по десяте і так далі).
За результатами гендерного моніторингу останніх місцевих виборів, проведеним Українським жіночим фондом у партнерстві з Національним демократичним інститутом (НДІ), представництво жінок у місцевих радах зменшилося на 12,6%. Погіршення загальної статистики викликане різким зменшенням представництва жінок на рівні селищних та сільських рад – з 46,1% та 55,7% у 2015 році до 37,9% та 41,3% у 2020 році. Як спрацювала гендерна квота на місцевих виборах на Білозерщині і наскільки активні наші депутатки в місцевому самоврядуванні?
Хто керує громадами?
За результатами останніх місцевих виборів чотири із п’яти громад Білозерщини (Станіславську, Чорнобаївську, Музиківську і Дар’ївську) очолили чоловіки, котрі мали попередній досвід керівництва в органах місцевого самоврядування. В той же час, головою найбільшої за територією і кількістю населення Білозерської СТГ стала жінка. Щоправда на цій посаді вона пропрацювала недовго, проте на її місце теж обрали жінку. Взагалі на посаду голови громади у Білозерській ОТГ балотувалося 10 кандидатів, 4 з яких – жінки, у Дар’ївській сільраді було 7 кандидатів, зокрема, 2 жінок, серед 5 кандидатів за посаду голови у Музиківській сільраді змагалися троє чоловіків і двоє жінок, у Станіславській сільраді на голову балотувалися 4 чоловіка і 3 жінки. В Чорнобаївці у виборчих перегонах за крісло голови боролося двоє чоловіків. Що стосується гендерного балансу у депутатських корпусах місцевих рад, повністю дотриманий він у Білозерській селищній раді, де рівна кількість і чоловіків, і жінок – по 13 осіб. Серед депутатів Станіславської сільської ради 11 чоловіків та 10 жінок. 14 чоловіків і 12 жінок увійшли до складу Чорнобаївської сільської ради. Депутатський корпус Дар’ївської сільської ради – 16 чоловіків і 10 жінок. А ось в Музиківській сільській раді більшість депутатів – жінки: 15 із 21 депутата.
Як себе почувають жінки у місцевій політиці, розповіли депутатки з різних сільських рад Білозерщини:
Тетяна Похила, депутатка Дар’ївської сільської ради: «Я була дуже активною у громадському житті ще зі шкільних років. Завжди хотілося бути корисною людям, допомогти односельцям у вирішенні їхніх проблем. Саме ці бажання привели мене до депутатства. Два скликання я працювала у Білозерській районній раді, а рік тому виборці довірили мені представляти їхні інтереси у Дар’ївській сільській раді. Як директорку школи, мене, насамперед, хвилюють питання освіти, покращення матеріально-технічних умов навчання та виховання, підвищення рівня освітніх послуг, якісного харчування дітей. В той же час мені доводиться вирішувати інші важливі проблеми, з якими до мене звертаються мешканці двох сіл. Я не з тих депутатів, що приходять на сесії для галочки. Завжди готуюся до засідань, вивчаю всі питання порядку денного. Якщо я з чимось не згодна, обов’язково висловлю свою думку і відстоюю її до кінця. А ще я не звикла бігати з партії до партії. Взагалі, наш депутатський корпус – чудовий, немає жодного утиску прав жінок-депутаток, сексизму чи приниження. Ми звикли до командної роботи, на яку нас налаштовує сільський голова. А головне – я отримую величезне задоволення від депутатства та можливості бути корисною людям».
Інна Журавленко, депутатка Білозерської селищної ради: «Депутатом селищної ради я працюю вже одинадцятий рік. Чому пов’язала своє життя з цією діяльністю? Тому, що маю гостре почуття справедливості. Не можу спокійно дивитися на халатність, бездіяльність та хабарництво чиновників, несправедливість щодо людей. Я доволі принципова людина, тож зі мною важко домовитися голосувати так, як потрібно більшості. Саме через це не раз доводилося стикатися із тиском з боку чоловіків-депутатів. Тож сказати, що депутатська робота – це легко, як думають деякі виборці, – ні! Але, звісно, за умови, якщо ти дійсно працюєш, а не прийшов за вирішенням своїх приватних інтересів. На жаль, більшість людей переконані, що все в громаді залежить від депутатів і саме їх звинувачують у разі певних проблем, зокрема тих, які виникають на рівні держави. Проте це далеко не так. У той же час все це компенсують більш приємні моменти депутатства, пов’язані з можливістю допомогти важкохворим, малозабезпеченим та багатодітним родинам. Дуже приємно, що маю причетність до отримання квартири для молодої сім’ї з Білозерки, в якій народилася трійня. Саме для цього я йшла у депутати».
Людмила Козорєзова, депутатка Станіславської сільської ради: «Це моя четверта депутатська каденція. Я люблю своє село, поважаю людей і завжди хотіла бути чимось корисною громаді, наприклад, вирішити питання вуличного освітлення, покращити благоустрій і, взагалі, бути в курсі справ сільської ради. Я вхожу в бюджетну комісію, тож знаю звідки і куди спрямовуються кошти, разом з іншими депутатами і депутатками ми вирішуємо першочерговість витрат. У нашому депутатському корпусі немає проблем із гендерною рівністю. Я звикла вести активний спосіб життя, турбуватися про родину, займатися власною справою і знаходити час для спорту. І все це успішно поєдную з депутатством».
Людмила Погрібна, секретар Музиківської сільської ради: «Якщо говорити про гендерний баланс в Музиківській сільській раді, то ми не унікальні. Як і в багатох сільських радах, більшість посад та депутатських місць зайняли жінки. Серед кандидатів у депутати Музиківської сільської ради восьмого скликання 60% становили жінки, а відсоток вже обраних депутаток ще вищий – 77% (у минулому скликанні було 57%). Нагадаю, що наша громада – до 10 000 виборців, відповідно, ці відсотки маємо без впливу квот чи політики партій. Це показник традицій управління та особистого ставлення місцевих жителів до кандидатів. На нашому рівні депутатство – це більше волонтерство, ми не займаємось розподілом глобальних ресурсів чи важливих посад. Навіть при плануванні порівняно великого бюджету нашої громади завжди знаходимо компроміси та враховуємо спільно вироблене стратегічне бачення майбутнього. Конфлікти, якщо і трапляються, то не переходять на особисті образи. Мені, як секретарю ради, комфортно та зручно працювати з депутатами, незалежно від їхньої статі. Усі відгукуються на пропозиції, відповідально ставляться до депутатських повноважень. Зараз почали кампанію звітування – публікуємо інформаційні буклети на сайті громади та плануємо публічні звіти депутатів. Впевнена, більшість депутатів виконає свій обов’язок. У нашій громаді сільський голова – чоловік, але начальники всіх відділів в структурі ради – жінки. Думаю, що подібна ситуація лише підсилює нашу команду, бо ми можемо поглянути на ситуацію з різних сторін, враховуючи свої професійні якості та досвід».
Коментар експерта Анжела Литвиненко, голова ГО ХОЦ «Успішна жінка»: Участь жінок в процесах прийняття рішень, жінок депутаток або як голів сільських і селищних рад, дозволяє вирішувати проблеми нерівності і дискримінації, розробляти місцеві стратегії і послуги, які сприяють подоланню насильства щодо жінок, та розширенню економічних прав і можливостей жінок. Громади стають більш спроможними, коли вирішено безпекові питання та створено умови, в яких є місце кожному і кожній, коли всіх у громаді видно, задоволено потреби, і ніхто не залишений осторонь. Жіноче лідерство розвиває в цілому не тільки жінок, а й їх родини і громади, і це є шлях до успіху.
Підтримка жінок в Україні
Одним із важливих досягнень реалізації програм, спрямованих на залучення жінок у політику, проєктів, роботи організацій, які займаються просуванням гендерної рівності, є те, що в деяких областях упроваджується гендерноорієнтоване бюджетування, органи місцевого самоврядування, під час розробки цільових програм, почали враховувати гендерноорієнтовані показники, а також розроблено гендерні профілі областей України. А під час місцевих виборів 2020 року громадські організації, за донорської підтримки, започаткували кампанії «Йдеш у політику не одна», «НеЦінаПолітики» проти насильства щодо політично активних жінок, гарячу лінію #вибориБЕЗСексизму.
З 2011 року у Верховній Раді України активно діє міжфракційне об’єднання «Рівні можливості», куди входять депутати та депутатки від різних партій, фракцій, груп. МФО займається розробкою і просуванням гендерночутливих законопроєктів, захистом та підтримкою депутаток, які постраждали від сексизму, організовує та долучається до проведення публічних заходів, які популяризують участь жінок у політиці. Українське законодавство у сфері забезпечення гендерної рівності останні роки досить активно розвивається і нині є одним із передових на теренах Східної Європи.
В Україні діють національні та локальні проєкти з підтримки та просування принципів гендерної рівності, гендерноорієнтованого бюджетування. Активно впроваджуються як міжнародні програми залучення жінок до політики (за підтримки ООН Жінки, NDI, ПРООН, USAID (проєкт «DOBRE»), уряду Канади, Глобального фонду для жінок, Фонду Бьолля та ін.), так і національні (до прикладу, Український жіночий фонд, Ліга захисту жінок), локальні, зокрема, херсонські організації «Успішна жінка» і «Нова генерація».
Проаналізовані показники гендерного співвідношення у депутатських корпусах місцевих рад п’яти громад Білозерщини та результати опитування місцевих депутаток засвідчують, що місцева влада поступово наближається до гендерного балансу. Активні депутатки стають прикладом для інших і доводять, що місце жінки – там, де вона вважає за потрібне бути.
Сергій Щербина
