Хто вони – квадробери та яка криється небезпека у модному захопленні підлітків

У масці, в рукавицях у вигляді лапок, із причепленим хвостом і навіть на четвереньках – що далі, то частіше на вулицях українських міст можна натрапити на таких персонажів.

Хто вони, квадробери, та чи є небезпека від таких новомодних захоплень підлітків? Спробуємо розібратися.

Квадробіка – це не лише субкультура, а й неофіційний вид спорту. Засновником цього руху вважається 42-річний японець Кенічі Іто. У дитинстві однолітки глузували, що він схожий на мавпу – та замість ображатися Кенічі почав вивчати поведінку мавп.  Згодом ним надихнклися фітнес-тренери й створили комплекс вправ під назвою “квадробіка”. Це мікс йоги, пілатесу та стретчингу. Коли відео з таких тренувань потрапили в соцмережі, ними зацікавилася молодь. Зараз квадробіка переросла вже в цілу субкультуру.

Однак квадробери не одні. Це лише одна гілка модної нині субкультури. Крім них існують теріантропи та фуррі. Різниця між трьома різними течіями одного тренду таки суттєва:

• квадробери – ті, хто імітує повадки тварин фізично і зовні, надягаючи маски і хвости;
• фуррі наслідують мультяшних героїв –  людиноподібних звірят;
• теріантропи переконані, що мають душу тварини.

Найбільшу популярність в Україні зараз набуває  спортивно-стильова течія “Квадробіка” серед підлітків. Вони пародіюють поведінку тварин –  гавкають, рикають, бігають тощо – та намагаються відтворити зовнішню схожість із тваринами: вдягають маски з мордочками, накладні хвости, рукавички у вигляді лап тощо.

Доказовий психіатр Євген Скрипник присвятив квадроберам допис у своєму Instagram. Він стверджує, що люди таким чином просто проявляють себе та знімають стрес. У цьому не спостерігається порушення психіки. Проблема з’являється тільки тоді,  коли людина щодня думає про квадробіку, і це заважає їй функціонувати в різних сферах життя. Тож того щоб розуміти, чи небезпечна така квадробіка для дитини, необхідно поспостерігати за її поведінкою і мотивацією.

Зазвичай діти й підлітки переростають такого роду захоплення. Тому здебільшого приводів для занепокоєння, каже доктор Скрипник, немає.

Однак фахівці не заперечують, що теоретично таке захоплення може призвести до психічних розладів. Найчастіше основою цього стають проблеми в сім’ї, що призводять до:

• високого рівня тривожності;
• схильності до депресії;
• потужного стресу.

Батькам варто бути уважними і, як радять психологи, звертати  увагу на те, скільки часу дитина живе в ролі тварини – яка частина життя відведена для  захоплення. Якщо в сина чи доньки з’явилося таке хобі, але зникла активність в інших сферах життя,  то це вже є “тривожнм дзвіночком”. У такому разі дорослі мають звернутися до дитячого або до сімейного психолога. Не можна примусово виривати дитину з оточення квадроберів. Це призведе лише до спротиву та зіпсує стосунки з чадом. Адже дитина обиратиме те місце, де вона щаслива. Тому психологи радять діяти за принципом співпраці. Наважливіше – теплі стосунки в сім’ї. Адже коли в родині все добре, то й емоціййний фон дитини буде в нормі.