Історії старожилів з Правдиного, оселі яких зруйнувала війна
Мешканці Правдинського старостату пережили справжнє пекло війни. Наслідки “русского міру” вони відчувають і досі. Більшість людей залишилося без даху над головою, втратили роботу та засоби для існування.
Як оговтуються після пережитого правдинці та хто допомагає їм у відновленні осель – читайте у нашому ексклюзивному матеріалі.
Розстріляні долі
Більша частина життя Алли Іванівна Маренюк пов’язана із Правдиним.
“У молодості мене засватали за вдівця з цього села, у нього був маленький син, 2,5 рочки, ще не балакав. Разом із чоловіком ми прожили майже пів століття: народили ще сина та доньку, семеро онуків у нас, шестеро правнуків. Це наше справжнє багатство. Але чоловік мій, на жаль, помер від ускладнень коронавірусу, син також пішов із життя якраз перед великою війною. Тож я залишилася сама…”, – ділиться жінка.
Професійна діяльність Алли Іванівни була пов’язана із сільською медициною. Адже жінка багато років пропрацювала у місцевому ФАПі медсестрою. Всякого бувало: приходилося і пологи приймати, і зуби видаляти. Навіть після виходу на пенсію жінка продовжує надавати кваліфіковану допомогу односельцям.
“Під час російської окупації неподалік від мене розірвався снаряд. Після цього з’явився тремор у руках. Тож робити уколи я не можу. Страшно навіть згадувати, коли росіяни стояли у нас в селі. Вони нам особливо не дозволяли навіть по вулицях ходити”, – згадує жінка.
Місцеві розповідають, що російські терористи цілеспрямовано стріляли з танків по селу. 29 серпня 2022 року окупанти вчергове вкрили вогнем Правдине. Унаслідок ворожої атаки були пошкоджені десятки приватних осель, серед яких і будинок Алли Іванівни. Після того обстрілу багато місцевих виїхали із села. Проте медикиня вирішила залишитися. По господарству пенсіонерці взявся допомагати сусід Микола.
Так виглядало Правдине після деокупації у листопаді 2022 року
“Коля помагає, дякую йому, батьки його померли вже. Він сам залишився. На початку війни хотів наш прапор вивісити, ми вмовили цього не робити, бо за таке окупанти могли його просто вбити. А коли нас звільнили, Коля один із перших прапор повісив – він всю окупацію носив його при собі, чекав на ЗСУ”, – розповідає про місцевого патріота Алла Іванівна.
Після деокупації Правдиного жінка оформила заявку на допомогу та отримала гроші на ремонт пошкодженої хати. Також благодійники надали пенсіонерці 10 800 грн на вирощування городини.
“Волонтери замінили мені у хаті чотири вікна та двері, тепер чекаю, коли допоможуть зробити дах. Та й то добре. У нас в селі дуже багато побитих ще будинків залишилося, існують проблеми з водою, хоча завозять нам питну, у когось свердловини працюють”, – ділиться жінка.
Попри усі випробування, які випали на долю правдинців, Алла Іванівна залишається оптимісткою. Жінка намагається знаходити радість у простих речах. Наприклад, напекти пиріжків та пригостити ними рідних і сусідів.
Найбільша радість для пенсіонерки, коли до неї приїжджають у гості донька, онуки та правнуки, які живуть на Миколаївщині.
Ольга Миколаївна Яворська народилася у Правдиному та все життя мешкає тут. Закінчила Херсонське медучилище, вийшла заміж за місцевого хлопця, 35 років пропрацювала дитячою медсестрою у школі.
“Коли почалася окупація, ми з чоловіком залишилася в селі, чого ми повинні кудись їхати, це наш дім. 14 липня 2022 року у нас був сильний обстріл, пожежі, у пів села хати поруйновано. Це ж вони, окупанти, з Херсона по нас стріляли. Але росіяни, що були в селі, запевнювали нас, що то ЗСУ. Та ми чудово знали, хто по нас бив, але ж вони були з автоматами, тож особливо не посперечаєшся…”, – згадує жінка.
Унаслідок ворожого обстрілу в оселі Яворських повибивало вікна, розтрощений шифер з даху, перебило газову трубу. Один зі снарядів розірвався прямо на подвір’ї, а другий – застряг у землі перед хвірткою.
“Ми його спочатку каструлею чотирилітровою накрили. Потім сусід каже, ще колеса поставте довкола, у вас же корови, не дай Бог, підуть та наступлять. І так цей снаряд пролежав до того часу, як наші прийшли, потім вони його знешкодили”, – ділиться пенсіонерка.
Вибиті вікна подружжя позакривало плівкою і так жили до літа 2023 року, поки до села не приїхали будівельники з Полтавщини, в рамках програми “Пліч-о-пліч”. Майстри замінили вікна, відремонтували дах, встановили нові двері.
Також родина отримала кошти від програми ООН. А от спроба одержати відшкодування в рамках “єВідновлення” виявилася поки що невдалою. Власних коштів на відбудову житла у родини немає, адже разом із чоловіком Ольга Миколаївна отримують мінімальні пенсії.
“У нас, звісно, город, господарство. Корова одна залишилася, поки тримаємо. Десь десять літрів на день дає молока, вже важко мені доїти, а продавати – не таке вже молоко й дороге, щоб жити з цього… Дякуємо благодійникам, адже без їхньої допомоги ми б нічого не зробили”, – говорить жінка.
Ольга Миколаївна дуже сподівається, що з часом Правдине повністю відбудують і сюди повернуться односельці, які виїхали через війну.
“У нас багато родин мають польське коріння. У мене в самої одна бабуся святкувала Різдво 7 січня, а інша – 25 грудня. Дід мого батька був Флоріан, баба – Леонора. А ще у нас колись збудували костел, при СРСР з нього зробили склад, будівля руйнувалася. А потім відновили його – і місцеві фермери гроші давали, зараз у храмі проходять служби. Отак, хочеться вірити, що і село наше колись відновиться”, – говорить жінка.
Олена Петрівна Музика незабаром святкуватиме своє 78-річчя. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну забрало у неї рідну хату.
“У мене й досі під двором стоїть підбитий російський танк, раніше їх тут було три. Від хати нічого не залишилося. Живу зараз у будинку свого брата: він помер, тож онучок двоюрідний пустив мешкати. Приходить, допомагає мені, чим може”, – ділиться пенсіонерка.
Розбиту російську техніку можна було побачити на кожній вулиці Правдиного
За словами пані Валентини (ім’я змінено – ред.), сусідки Олени Петрівни, старенька зараз зібрала та подала документи на програму “єВідновлення”. Жінка хоче отримати сертифікат та купити хату у Миколаївській області, де мешкає її онучка з дитиною. Для цього Олена Петрівна навіть купила сенсорний телефон, щоб зареєструватися в “Дії”.
“Проте це довга справа. Ми багато вже оформили документів, але треба їхати до Білозерки, а там сильні обстріли. Тож чекаємо. В Олени Петрівни хата зруйнована. Мені трохи більше пощастило: благодійники вставили два вікна, я назбирала кошти на інші. Якісь вікна заклала колибою. Сертифікат отримала на будівельні матеріали, зробила ремонт, тож зараз живу у більш-менш нормальних умовах. Староста наша, Любов Шевченко, знаходить благодійні фонди, які нам допомагають, бо самі б ми не справилися”, – ділиться пані Валентина.
Під час окупації Правдиного російські військові “радили” Олені Петрівні виїжджати, але жінка навідріз відмовилася. Це рішення залишилося незмінним навіть після пережитих випробувань.
“То їхав на мопеді чоловік – стріляли в нього та вбили (російські військові – ред..), потім у сусідки невістку в авто розстріляли, а після цього ще й танком переїхали. Ми їх потім “німцями” називали, як фашистів у Другу світову, бо вони нелюди, як ті тоді”, – ділиться жінка.
Ментальне здоров’я правдинцям доведеться відновлювати ще тривалий час…
Більше 40 будинків у Правдиному зруйновані окупантами вщент
Надія на відновлення – є!
Староста Правдинського округу Любов Шевченко розповіла нашому виданню про позитивні зміни в оформленні документів за програмою “єВідновлення”.
“Розпочали оформлення у “Дії” документів на отримання житлових сертифікатів для тих, у кого повністю зруйновані оселі, це третя категорія. При позитивному рішенні люди зможуть придбати житло у сусідніх областях, де немає бойових дій”, – говорить Любов Василівна.
Ще одна гарна новина – наразі у старостаті працюють дві організації, які встановлюють сучасні металопластикові вікна замість пошкоджених обстрілами. Вагому допомогу у ремонті пошкодженого житла місцевим надає Білозерська СВА: за заявками привозять шифер, балки, цвяхи, дошки.
У 2023 році за програмою “Пліч-о-пліч” у Правдиному відремонтували 132 будинки. Власники ще 140 осель, які мають легкі та середні ушкодження, чекають на відповідну допомогу від держави та благодійників…
Олена Бджола
Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network
