Іван Ганнібал – засновник Білозерки

Від серпня в Білозерському музеї реалізується проект Українського культурного фонду з апгрейту музею. Білозерчани вже знайомі з експозицією, присвяченою Ользі Скороходовій. Але Білозерка багата на імена багатьох видатних особистостей, і це не лише Скороходова та Сергій Бондарчук, це ще більше десяти всесвітньовідомих людей. І серед них власне засновник Білозерки – Іван Ганнібал.

Найдавніша карта, на якій видно забудову перших поселенців у Білозерці, датована 1783 роком. Пригадаймо, що генерал-цейхмейстер Іван Абрамович Ганнібал отримав у дарунок 12 тис. десятин землі поблизу озера Білого у 1780 році за успіхи у будівництві Чорноморського флоту та міста Херсона. Власне це землеволодіння відмежували одночасно із землеволодінням міста Херсона у вересні 1780 р. Тож 2 жовтня 1780, коли межувальник Олександр Лазарєв представив рапорт про відмежування земель місту Херсону та Івану Ганнібалу до межувальної експедиції Малоросійської губернської канцелярії, і вважається днем заснування Білозерки. Втім зрозуміло, що це дата умовна й достеменно невідомо, чи було на той час у цьому місці поселення, чи з’явилося воно пізніше і наскільки пізніше?

Між тим першими поселенцями Білозерки були запорозькі козаки, що жили у навколишніх зимівниках та поселеннях ще до Ганнібала. Від них походять прізвища родин Довгих, Здибаїв, Нечаїв, Сікоз, Скороходів та Щербин. Інші ж були переселенцями з Правобережної України й заселені пізніше, у 1784 році. На цій карті 1783 року бачимо ще два важливих населених пункти навколо Білого озера. Перший – на південній балці в межах сучасної Білозерки. Там вказаний табір Новотроїцького кірасирського полку. Такі полкові поселення були розкидані вздовж кордону Кримського ханства, який проходив у ті часи вздовж Дніпра напередодні та під час анексії Криму 1783 року. У тому ж 1783 р. Новотроїцький полк було перейменовано на Катеринославський. Його шефом від 19 червня 1775 р. до 29 листопада 1796 р. (від 5 жовтня 1791 р. посмертно) був князь Григорій Потьомкін. До речі, несправедливо Потьомкіна вважають руйнівником Запоріжжя – насправді ця людина відстоювала права запорожців та їх автономію. Це окрема історія, але саме Потьомкін у 1790 році повернув титул гетьмана війська запорозького. Він користувався надзвичайною довірою серед січовиків, залишився у запорозьких піснях та спогадах, його образ у вигляді козака-велетня описав Котляревський у своїй Енеїді. У це важко повірити, але справжній образ Потьомкіна був спотворений не тільки імперськими істориками XIX століття та радянськими у ХХ-му, але й сучасними українськими істориками – що дивує найбільше. Втім ми обіцяли повернутися до цієї постаті пізніше.

Звернемо увагу знову на згадану карту. На південному узбережжі Білого озера поблизу кургану Кебиха бачимо ще один населений пункт – Бобрівку, ймовірно за ім’ям козацького полковника. Цікаво, що на іншій карті цей пункт вказаний як Бобрувка, що видає польське походження прізвища. Отже це напевно козацький полковник Бобрівський абощо. Можливо це поселення з’явилося під час російсько-турецької війни 1768–1774 рр. Тут одразу відзначимо, що біля джерел у північній частині селища, де капличка, існував ще запорізький зимівник, який і передував Іванівці Ганннібала.

Звернемо увагу ще на дві деталі карти. Власне маєток Ганнібала розміщений не у Білозерці, а на місці сучасного СПТУ №6 на мисі між озерами Білим та Безмен. На карті вказані, крім будівель, широкий парк, геометрично розпланований. І це надзвичайно важливо для розуміння подальшого розвитку цього місця. Також на карті вказано першу церкву Білозерки. І тут маємо звернути увагу от на що. Відмежування землі Ганнібалу – власне не є датою заснування Білозерки – це зрозуміло. У традиції кінця XVIII ст., коли засновувалися сотні нових поселень, відліком їх існування було закладення самої церкви. Так, до речі, було і в Херсоні.

Чи не вперше у музеї представлено документ про заснування церкви Іоанна Хрестителя. Це відбулося 10 вересня 1781 року. І тут немає протиріч, Білозерка була найменована Іванівкою, а церква в ім’я «небесного ангела» власника маєтку – Івана Ганнібала. Маємо й дату освячення – 21 квітня 1784 р. Урочистості відправляв херсонський протоієрей Іоанн Богданович, який правив у Катерининському соборі Херсона, архітектором церкви був Іван Матвійович Ситніков, який зводив херсонський Катерининський собор. Це надзвичайно цікаві факти, власне як і вигляд церкви. У проекті храму використано архітектурні традиції козацьких церков. На жаль, цю пам’ятку було втрачено, її фундаменти підмиті водами озера – адже вона була занадто близько від берега. 

У 1879 році, у створі тієї ж вулиці, яка вела до берега і старої церкви, було зведено нову кам’яну церкву в ім’я Іоанна Хрестителя, а стару – розібрано. На зведених планах видно точне місце старої й нової церкви. Особистість Івана Ганнібала надзвичайно цікава й легендарна, як і його батька – арапа Петра Великого – Ібрагіма – наслідного принцу народу Котоко, адміністративним центром у котрого було місто Логон, територія сучасного Камеруну, на кордоні з республікою Чад. Ібрагіма викупили з полону у Константинополі і доправили до Петербургу, де він і здійснив інженерну кар’єру. Але, якби не турецький полон, він мав бути наступником у правлінні народом Котоко у центральній Африці. Саме тому на родовому гербі Ганнібалів з’явився слон, який несе корону. І власне тому цей слон став центральною фігурою у сучасному гербі Білозерки, а також новим символом Білозерського музею. 

Нагадаємо, що рідний брат Івана – Осип – був батьком Олександра Сергійовича Пушкіна, тому прізвище Ганнібала стало надзвичайно відомим. Цим і має скористатися Білозерка у пропагуванні власної туристичної привабливості. Щодо власне Івана Ганнібала – він був одним із семи членів ради Адміралтейств-колегії (у сучасному розумінні – Міністерства воєнно-морського флоту) і 25 липня 1778 року був призначений на місце свого попередника Софрона Шубіна (який захворів, а потім і помер) головним будівничим Херсона. Місто було засноване 8 вересня, а 15 жовтня 1778 р. Іван Ганнібал збудував судноверф. Він заклав перший корабель чорноморського флоту, а потім ще кілька десятків суден, розбудував місто Херсон і у березні 1783 р. подав рапорт про звільнення за станом здоров’я.

16 травня 1783 року заслуги Ганнібала відзначили орденом Святого Володимира І ступеня. 16 травня він був уже в Петербурзі. Через рік, 10 червня 1784 року Ганнібал продав свій маєток Олександрові Безбородьку. Але хто б не був наступником, скільки б часу Ганнібал не володів маєтком, – він назавжди увійшов в історію Білозерки у якості її засновника.

Шановні мешканці громади, запрошуємо вас до музею, де можна придбати нові сувеніри – магніти із гербом Білозерки та логотипом музею, чашку із логотипом музею та інші речі – копії козацької доби часів заснування Білозерки.