Ксенія Мішина: “Ситуація у Дніпровському старостинському окрузі дуже складна”

Прибережні села Білозерської громади вже більше року знаходитися у зоні активних бойових дій. А це говорить про цілодобові обстріли, постійну загрозу для життя людей, руйнації інфраструктури, перебої з водо-, газо- та електропостачанням.

Про випробування, які випали на долю мешканців населених пунктів Дніпровського старостату Білозерської громади, нашому виданню розповіла староста Ксенія Мішина.

“Сьогодні від ворожих обстрілів найбільше потерпають Дніпровське та Янтарне. Внаслідок російських атак з різного виду озброєння зруйновані та пошкоджені більшість будинків. У цих населених пунктах практично не лишилося мешканців”, – говорить староста.

Наразі у Дніпровському старостаті проживає 400 осіб, тоді як до війни – близько 2000. Тобто лише 20% від довоєнного населення. У Янтарному взагалі мешкає лише 7 людей (до війни – 176 ), у Дніпровському – 28 з колишніх 1055. Ці два села більше року існують без води, газу та світла. Трохи краща ситуація у Первомайському та Ромашковому, де мешкає близько 40% від довоєнної кількості.

“До повномасштабної війни у Дніпровському у людей була стабільна робота: місцеві жителі працювали на Дніпровському осетровому заводі та агрофірмі “Білозерський”. Проте через підрив російською армією Каховської ГЕС завод затопило. “Білозерський” теж не працює: виноградники занедбані, будівлі виробничих приміщень зруйновані. Люди виживають переважно за рахунок гуманітарної допомоги”, – ділиться Ксенія Мішина.

За словами старости, завдяки налагодженим контактам із багатьма волонтерами, продуктів у старостаті усім вистачає. Допомогу привозять щотижня. Двічі на місяць представники World Central Kitchen доставляють мешканцям старостату продуктові набори. Щосереди люди отримують хліб від Всесвітньої Продовольчої Програми ООН.

Допомогу людям, в тому числі адресну, представники старостату та благодійники доставляють на броньованих машинах.

“Їдемо разом із волонтерами у прибережні села, веземо їжу, засоби гігієни, інколи воду”, – говорить староста.

До війни більшість місцевих мешканців була задіяні у сільському господарстві. Сьогодні повернутися до відповідної роботи нереально через постійні ворожі обстріли, які також унеможливлюють процес розмінування територій.

“Усі городи засипані уламками від снарядів та мін, так що нормально щось посадити у місцевих не виходить. Та й більшість тих, хто залишилися у старостаті, – люди похилого віку, які просто не можуть фізично це робити”, – говорить Ксенія Мішина.

На території Дніпровського старостату відсутні мобільні та стаціонарні укриття. Хоча, за словами старости, на зупинках облаштували так звані беги (мішки з піском), які допомагають уникнути уламкових поранень при обстрілах. Встановлення мобільних укриттів наразі неможливе, адже дуже небезпечно запускати велику техніку для їх монтажу.
Складна безпекова ситуація спричиняє і проблеми з оформленням допомоги в рамках програми “єВідновлення” та в медичному обслуговуванні населення. Мобільні лікарські бригади сюди не ризикують приїжджати. Одна надія на медиків “швидкої”…

Щоденні випробування обстрілами супроводжують постійні перебої зі світлом, водою та газом. Проте місцеві активісти та працівники КП “Аверс” доволі швидко ліквідовують аварійні ситуації.

Ще одна болюче питання для громади – проблеми з розрахунком населення за спожиті комунальні послуги.

“Місцеві комунальники працюють зараз без зарплати, тому що абоненти не платять за комуналку, бо не мають на це коштів… У старостаті залишилися або пенсіонери, або люди, котрим ніде заробити. Тому ситуація дуже складна”, – говорить Ксенія Мішина.

Проте не зважаючи усі вищезгадані випробування місцеві мешканці не втрачають надію на припинення обстрілів та відновлення населених пунктів Дніпровського старостинського округу.

Ксенія Мішина сподівається, що у процесі відбудови громаді допоможуть благодійники.

 “Поки донори не розглядають нашу територію для реалізації грантових проектів, оскільки ми знаходимося у зоні активних бойових дій. Хоча вже деякі ідеї з цього приводу є. У дечому нам допомагає голова БФ “Обʼєднання” Юрій Антощук. Наші небайдужі жителі їздили 4 місяці на зустрічі з планування відновлення Білозерської громади”, – ділиться староста.

А ще місцеві активісти продовжують допомагати ЗСУ – плетуть сітки та випікають хліб для військових, з вірою у Перемогу!

Олена Бджола