Квіти на полотні – мова душі
Якось мені пощастило познайомитися із надзвичайною людиною, яка вразила до глибини душі. Після важкої хвороби вона не втратила жаги до життя. Більш того, пані Галина відкрила в собі новий талант.
Двадцять років тому Галина Михайлівна Лаврентьєва з Миролюбівки перенесла інсульт, внаслідок цього отримала інвалідність. Хвороба розділила її життя на до і після. Ще вчора активна і життєрадісна жінка поралася по господарству, тішила рідних смачними стравами, спілкувалася з друзями і насолоджувалася тим, що може приносити користь іншим, а потім – одна страшна мить і ти сам потребуєш сторонньої допомоги.
Фізичний біль пережити дуже важко, проте ще складніше витримати моральне навантаження. Але Галина Михайлівна не впала у відчай, не замкнулася в собі, звинувачуючи увесь світ у тому, що сталося. Після тривалої реабілітації жінка почала пороху читати книжки, а потім, за порадою сестри, спробувала вишивати хрестиком.
Так у її житті з’явився новий зміст. Творче захоплення допомогло відновити душевні сили і відволіктися від сумних думок. Проте найбільше вражає не тільки неймовірна сила волі звичайної сільської жінки, а те, що майстриня вишиває однією рукою. Після інсульту рухливість лівої руки так і не відновилася. Та й по кімнаті пані Галина пересувається з невеличким стільцем. А от правою рукою створює справжні шедеври!
Уявіть собі, як можна засилити нитку в голку однією рукою?! Та й сам процес вишивання в таких умовах ускладнений. Проте Галина Михайлівна давно пристосувалася. За двадцять років майстриня створила сотні дивовижних робіт. Найбільше їй подобається вишивати квіти та ікони. Багато своїх витворів жінка подарувала рідним, знайомим і односельцям. Серед щасливих власників вишивок від пані Галини і я. Одну з її робіт я навіть використала у пошитті концертної сукні.
Життєва стежина не завжди встелена пелюстками троянд… Іноді на нашому шляху трапляються серйозні перешкоди. І лише від нас самих залежить, впасти на дно розчарування і зневіри, чи знайти в собі сили піднятися на гору. А там у нас знову з’явиться шанс посадити квіти радості…
Наталія Савицька,
директор Правдинського БК
Джерело: Придніпровська Зірка
