Лист в редакцію. Фокуси при звільненні з посади
Виконуючи завдання керiвника по об´єднанню громад, надсилаючи запрошення старостам 4 сусiднiх територiй, я наївно вiрила в краще майбутнє та самостiйнiсть у виборi шляху розвитку Бiлозерки. З iнституту пам’ятаю як нам викладач розповiдав, що в Українi чудовi закони, якi в принципi не потребують постiйних змiн, наводячи приклад закордонної конституцiї, яка столiттями не зазнавала правок. Проблема в людях. Звичайно не у всiх, мабуть кожен хоче кращої долi, однак коли однi виборюють її не лише для себе, але й для оточуючих людей, прийдешнiх поколiнь, iншi – звичайно ж лише для себе. Зловживаючи чужою довiрою, одягнувши на себе личину святостi, щойно дiрвавшись до годiвницi, намагаються здобути всi блага, навiть тi, що призначенi для iнших. Хоч би себе не обдiлити бiдолах, а то доля й так нi розуму, нi душевних скарбiв не надiлила. А ще, дiрвавшись до хоч наймiзернiшої посади, починають викорiняти, ображати людей, яких совiстю, чеснiстю, розумом не обдiлили. Вони, вiдчуваючи власну нiкчемнiсть мстять i обгижують будь-який прояв того, на фонi чого самi виглядають непрофесiоналами.
Так от, я й не уявляла, що мене похапцем будуть звiльняти як одного з основних ворогiв народу, порушивши всi можливi норми. Чим дуже потiшили центр зайнятостi. З усмiшкою знайомi менi розповiдали про дану ситуацiю, дiзнавшись вiд iнших, що в селищнiй радi так хотiли звiльнити дiвчину, що прописали цiлих три статтi в трудовiй при звiльненнi, а в однiй зi статей три причини. По закону видається розпорядження про звiльнення, в якому чiтко вказується причина i одна стаття, а на основi цього робиться запис в трудову. З першого разу внести правильнi вiдомостi їм не вдалося, як в принципi iз другого.
Навiщо суспiльству закони, якщо вони працюють для робочого люду, а деякi вважають нижче своєї гiдностi їх дотримуватися?
10.11.2017 – ознайомивши зi своїм розпорядженням про наступне вивiльнення при реорганiзацiї (якої стосовно Бiлозерської селищної ради не вiдбулося, тобто причини не було), голова менi повiдомила, що це лише формальнiсть, всi залишаються на мiсцях. Однак це всього лише обiцянка селищного голови, хiба її потрiбно дотримуватись?
15.12.2017 – Бiлозерська селищна рада приймає рiшення про структуру та чисельнiсть аппарату. В проектi рiшення, належно оприлюдненому згiдно закону, з дотриманням строкiв, i в рiшеннi вiдбуваються суттєвi розбiжностi.
05.01.2018 – пропонують посаду соцiального робiтника. Це при збiльшеннi чисельностi штату вчетверо. Ну звичайно, людинi з вищою освiтою, з якiсними показниками роботи, якої вона не цурається, виконуючи й не свою за дорученнями керiвництва iншого варiанту й не запропонують. Аргументує голова свою позицiю, тим що депутати на сесiї вирiшили, що в менi потреби в цiй органiзацiї не має. Звичайно ж справа особисто в менi, а не в посадах та розширеннi штату. В мене склалося враження, що оскiльки я ношусь з рiзними бабками та iншими особами, надто добре їх приймаю, не грубiяню, виконую роботу в неприймальнi днi, якщо проявляю дбайливiсть i турботу про вказаних осiб, то краще не в громадському мiсцi, це ж соромно в наш час. А ходитиму по домах, обстригатиму нiгтi, прибиратиму. Тому що вищий свiт йде, задерши свого носа, не помiчаючи оточуючих, i такi люди просуваються по кар´єрнiй драбинi.
Так от з цього приводу я звернуласая до нашого депутата, чому на сесiї Бiлозерської селищної ради вiдбувся з´їзд вороже налаштованих до моєї скромної персони депутатiв, якi вирiшили зi слiв голови, що в менi потреби немає. Виник конфлiкт мiж депутатом та головою. Внаслiдок цього менi щедро запропонували iншу посаду, вже не доглядати за бабцями, а лише вiдповiдати за тендернi закупiвлi, а за помилку в цiй роботi i сiсти можна. Враховуючи, що в мене не має досвiду роботи з фiнансами, я б була чудовим цапом вiдбувайлом. До речi ця посада також по закону менi не пiдходить, адже є нижчою, займаної мною. На вимогу депутата показати рiшення, протоколи – доступ до запитуваної iнформацiї не було надано, зiславшись на цейтнот, не встигають пiдготувати.
Я зробила запит на iнформацiю в письмовiй формi селищному головi.
10.01.2018 – мене викликала голова по мобiльному телефону, до того її мало цiкавило навiть моє iм´я, по-батьковi. Дослiвно: «Я проглядала пошту, тут Ви зробили запит на iнформацiю, в якому був вказаний Ваш мобiльний номер та адреса. Так от Вам надiшлють вiдповiдь поштою на вказану адресу. I ще, ось розпорядження про звiльнення, ознайомтеся та пiдпишiть будь-ласка. Ви вiльнi».
Трудову менi обiцяли видати пiсля обiду, а то за годину строчку в нiй вони не встигнуть написати. Ну це зрозумiло. В обiд, коли менi слiд було йти на роботу, залаяли собаки. До мого будинку пiд´їхав червоний мiкроавтобус iз затемненими вiкнами. Звiдти вийшов юнак i просто стояв перед моїм будинком хвилин двадцять, чи то фотографуючи його, чи то намагаючись пiймати сигнал, натискаючи на екран смартфону. Я не квапилась виходити, оскiльки нiхто не кликав чи стукав у ворота. Коли ж все таки запитала, що треба, юнак навiть не поглянув, зате поквапливо вибiг приземкуватий, коренастий чоловiк ромської нацiональностi, не глянувши на мене, тихо запитав у першого заговорницьким тоном: «Що робитимемо?». На що той вiдповiв: «Нiчого, я вже дозвонився, їдемо». В затемненому салонi сидiв ще чоловiк, ще кремезнiший. Вони вiд´їхали до наступного повороту, який до речi був на моєму шляху на роботу, хоча також не намагалися нiкого покликати. Стояли хлопцi i дивилися в мою сторону, менi чомусь аж лячно стало, добре, що там йшли дiти зi школи та працювали будiвельники. Досi не розумiю, чому не запитували, як взагалi можна було помилитися адресою, якщо у мене на воротах бiлим по коричневому великими цифрами написано номер будинку, дивнi якiсь.
Цi дивнi вiдвiдувачi, хоч не мали нiякого вiдношення до ситуацiї, засмутили мене. Задумалась я над тим, яким дивним тоном голова акцентувала у вранiшнiй розмовi, що вказана моя адреса в запитi, зовсiм якось образливо стало, що до того, як не пiднявся скандал стосовно мене, вона навiть не помiчала мене.
Коли отримала я запитувану iнформацiю i одразу зустрiлася з одним з тих, хто не втратив совiсть, поверталася додому затемна. На освiтленiй дiлянцi дороги йшли поодаль 2 парубки, тому звернула в менш освiтлений перевулок, лячно все таки. Безлюдна вулиця, i тут iз-за повороту менi назустрiч заднiм ходом виїзджає червоний мiкроавтобус iз затемненими вiкнами, це мабуть карма якась, i повiльно по тротуару їде прямо до мене. Хочу повернутись, але там позаду два парубки. Нiчого не залишилося, як втиснутись до забору i чекати. Через хвилину авто знову повертає i їде в iнший поворот. Чому не на дорозi робили розворот, i чому для маневру необхiдно длизько 5 метрiв по тротуару їхати? Дивнi якiсь, це в той час коли в мене i так проблем досить.
Останнiм часом почала зустрiчати дуже багато своїх знайомих, з розряду привiт – до побачення. Вони в рiзних ситуацiях самi починали розпитувати, небайдужi, i самi без прохань радили, дуже настiйливо рекомендували не конфлiктувати з владою, а то ж у тебе ще сiм´я, i дитина. Кумедно, мабуть це зараз у всiх радах така практика не вiдстоювати свої права, а то ж у всiх є люди, за яких вони хвилюються. Ще менi настiйливо роз´яснювали, що навiть якщо я дiйду до справедливостi, то менi працювати там не дадуть (знайшли чим лякати, нiби до того були прийнятнi умови працi), пропонували версiї, якщо i повернусь – звiльнять по статтi, а вона завжди знайдеться. Iншi знайомi розповiдали страхiтливi iсторiї про вiдбивання почок. Чого люди не вигадають.
За кiлька днiв до виборiв Бiлозерку заполонили листiвки на глянцевому паперi iз закликами скинути царя та його друзiв, в них йшлося про те як навести лад в бруднючiй Бiлозерцi, скинути олiгархiчну верхiвку, зажершихся прибiчникiв влади. На дiлi звiльнили всiх атошникiв, кiлька iнших осiб та мене, мабуть той кандидат не пройшов по виборам. Хоча зiзнаюся дуже приємно уявляти, що мене записали в друзi до керiвника, якого я поважаю i боялась не його гнiву а пiдвести порядну людину, який чудодiйним чином зумiв ставитись до нас в рамках закону, при цьому вимагаючи якiсть роботи та дисциплiну.
Враховуючи ситуацiю в країнi, законодавець нас особливо не балує i тому, коли вiдносить певних осiб до соцiально захищених категорiй, то дiйсно з поважних причин. Я одна маю постiйний заробiток, дитину на утриманнi, в мене зареєстровано шлюб з людиною, яка перенесла операцiю по онкологiї ще до 30-ти рокiв. Не лише мене звiльнили, а й двiчi попередили, що якщо я так чудово обiзнана зi своїми правами, то працювати менi тут не дадуть.
При зверненнi до депутатiв Щербини, Хороняк було пiдтверджено усно, що нiяких змiн до проекту рiшення не було внесено на сессiї. Вони посилалися ще й на пiдтримку даної позицiї зi сторони Журавленко та Довгої. Коли запитувана iнформацiя менi надiйшла, виявилися суттєвi вiдмiностi в проектi рiшення, рiшеннi та протоколах поiменного голосування, якi складаються лiчильною комiсiєю на мiсцi при голосуваннi сесiї. I навiть якщо змiни вносяться iншим чином голосування, то в цих документах чiтко прописується за основу, в цiлому, зi змiнами та вцiлом та iн. Так от є два протоколи, один за основу та в цiлому, що пiдтверджує, що iнформацiя зазначена в рiшеннi не вiдповiдає дiйсностi. А знаєте як називається, коли в офiцiйнi документи вносяться неправдивi вiдомостi? Дiйсно службова пiдробка, тобто злочин, про що я повiдомляла голову. Це вже не ряд протоколiв про корупцiю, закритих за строком давностi, а злочинне дiяння, додатковим покаранням до якого є позбавлення права обiймати певнi посади, яке обов´язкове навiть при амнiстiї. Так от пiдпис на документi стоїть здогадайтеся кого. Звичайно, навiть якщо правоохороннi органи i виявлять таку щедрiсть i розслiдують дану справу, то виним виявиться секретар, хоч вiн найменш винний з усiх.
А ще в цiй ситуацiї є бонус для голови, адже основною причиною звiльнення мене та iнших осiб є те, що прийняв нас на роботу опонент. Такщо якщо й так буде, то секретаря ж також вiн приймав на роботу, в сенсi команду негiдникiв, якi пiдставляють один одного. Подам заяву в полiцiю – я погана, доведу факт фальсифiкацiї – iнший пiдопiчний. До речi депутати спочатку заiнтересовано взялися за цю iдею, всiляко звинувачуючи саме секретаря, однак, коли зрозумiли, що пiдписи на документах голови, а вiдповiдає особа, яка ставила пiдпис по закону, то вони протирiчитимуть самi собi, адже пiдтримували та агiтували за …. Вiдповiдну активнiсть депутатiв не могла не помiтити голова, невдовзi на телеканалi вiдбулося iнтерв´ю, в якому ведучу дуже цiкавило скiльки Щербин пройде на наступних виборах як депутати, ви ж розумiєте можуть же i iнакше. Дивно, однак якраз Олена Iванiвна проявляла активнiсть у моєму питаннi i пообiцяла не вiдмовлятися вiд своїх слiв. Дивовижнi збiги в часi та просторi.
А звiльняти таких осiб як я – то це мабуть в очах громадськостi подвиг, майже щастя, нова влада по-новому спiває, це при всiх. Так ось – це порушення закону, оскiльки при змiнi власника працiвники не звiльняються. I поки кожен буде вважати це незначним порушенням, годi скаржитись на закони i ситуацiю в країнi.
Я зверталася у вiдповiднi iнстанцiї, поїхала в Херсон за пiдсказкою депутатiв. Так от у вказанiй ними будiвлi, де знаходиться уповноважений президента по правам людини та iнспекцiя по працi мене з усмiшкою зустрiв охоронець, який повiдомив, що вони переїхали. Це бiля кiнотеатру Україна, так от я годину ходила в чотирикутнику будiвель на площi, i нiде нiхто не знав куди потрiбно звертатись, навiть в адмiнiстрацiї, направивши мене у мiську раду, яка досить далеко вiд них розташована. Засмутившись я уточнила адресу та номер кабiнету в iнтернетi та рiшуче попрямувала у первiсну будiвлю, звiдки мене перенаправили. Пiдiйшовши до охоронця, який продовжував менi дуже ввiчливо посмiхатися, повiдомила, що менi потрiбно в нн-ий кабiнет, на що вiн вiдповiв: «А уповноважений з прав людини, то вона сидить не в тому кабiнетi, а ось прямо по коридору перша дверця лiворуч». Менi здалося, що я – Алiса в країнi чудес. Я ж його про це запитувала вранцi, i вiн точно 100% гарантував, що вказанi особи де завгодно, лише не в цiй будiвлi, а про посаду уповноваженого з прав людини вiн нiколи й не чув. Дивак, це все супроводжувалося такою щирою посмiшкою, що й образитись не можу.
При зверненнi в рiзноманiтнi інстанцiї у мене чомусь було враження нiби чекали на мене i особливо не здивованi.
Взагалi, iнiцiюючи це об´єднання, я малювала в уявi плани подальшого розвитку територiї, виведення її на новий рiвень. Надсилаючи запрошення Чередник поправдi не здогадувалась, що вона може забажати стати головою Бiлозерки та щосили виганятиме мене з роботи. Не уявляла, мрiючи про фiнансову самостiйнiсть, що кошти, якi нам держава надасть в першу чергу будуть спрямованi на пiдвищення заробiтної плати голови, деяких працiвникiв, адже тепер це ОТГ, натомiсть на безкоштовне харчування для дiтей перших класiв, яке було до того, пiльговий проїзд для пенсiонерiв – коштiв не знайдуть, лише якiсь крихiтки. У мене особисто враження, що влада забула, що селищна рада для людей, а не навпаки. Цю iнформацiю можна перевiрити, так в протоколi 1 сесiї (!!!!) ОТГ була пропозицiя премiювати голову щомiсячно, оскiльки праця тяжка.
Ольга Коленко
P.S. Недiлi зо двi тому несподiвано на початку весни прийшли морози та справжня зима, зi снiгом, заметiллю, туманами. Йшла по справам мимо дитячого майданчику в центрi, дуже зрадiла побачивши працiвникiв з госп.групи. У мороз -10 вони …. пiдстригали рослиннiсть майже пiд корiнь та з- пiд снiгу прибирали траву та iн. Про правила агротехнiки рослин промовчу та про те що для обрiзки був кращий час – аномально тепла зима, чи хоча б вчорашнiй день. Напевно слiд не помiчати, що вони люди i також мають свої трудовi права, зокрема, на працю в гiдних умовах, в спецформi (не забуваємо -10), вони ж лише грязноробочi, якi не повиннi знати трудових прав, самi прийшли на мiнiмальну заробiтню плату, погодилися, отже можна й не поважати. Можливо, це навiть викличе радiсть у людей.
Хоча нi, вони скорiш за все шукають пiдснiжники, мабуть хтось читає зараз казку про 12 мiсяцiв. Хто ж вас за ними послав дорогенькi?….
