Листи надії
Нещодавно у Фейсбуці я побачила фото однокурсника у військовій формі. Андрій закінчив універ з червоним дипломом, спочатку працював у державній структурі, а потім вирішив відкрити власну справу. Він успішно реалізувався у професійній сфері, створив чудову родину, став хорошим батьком. Впевнена, що в перші дні війни у нього була можливість виїхати десь за кордон, або знайти таку собі «тиху гавань» в Україні і пересидіти. Але він вирішив по-іншому… Якось я написала Андрію у месенджері:
– Привіт Андрій! Я була вражена, коли побачила твої фото у військовій формі, призвали чи сам вирішив піти воювати?
– Привіт Оксано) Це моє свідоме рішення, без мотивації на фронті немає чого робити.
– Як ти, де воюєш?
– Спочатку війни ми дислокувались в Одесі. Нас, херсонських, майже всіх туди розподілили. Згодом переправили на Миколаївщину. Зараз ми неподалік Херсону. Так що скоро будемо вдома) А як ти, виїхала?
– Так, ще у березні. Дуже хочу додому, переживаю за рідних, які там лишилися. Найважче для мене – не знати, скільки це все триватиме…
– Не переживай, перспективи дуже гарні. У нас великі шанси на перемогу.
– Іноді дуже соромно перед військовими, що ми тут так киснемо.
– Та ну, то нормальні почуття. Не треба цього соромитися. Усім зараз тяжко. Я дивлюся в Херсоні настрій вже геть поганий. Люди за чотири місяці зневірилися. Думають, що їх покинули. Але ми все виправимо.
– Знаєш, вдалині від дому я почуваюся спустошеною…
– Мені багато хто каже про це. Думаю, насправді, це непогано. Це означає, що наші люди відчувають своє коріння, любов до рідної землі. І саме такі люди потрібні Україні. Саме вони, повернувшись, будуть змінювати її на краще. Не ті, хто мріє назавжди виїхати за кордон, бо тут триклята держава, яка їм нічого не дала.
– Я дуже хочу, щоб все у нашій країні все змінилося на краще, в іншому випадку всі жертви війни будуть марними. Знаю, що все в наших руках.
– Оксана, роботи буде дуже багато!
– А я не боюся роботи)
– Після перемоги по течії плисти вже ніхто не зможе. І ми не дамо все знову прос..ати. Та й міжнародні партнери не дозволять цього.
– Дуже хочеться в це вірити)
– Ти навіть не уявляєш які тут люди поряд зі мною! Цвіт нації! Бізнесмени, директори, фермери, активісти, громадські діячі, моряки, поліцейські, судді, адвокати. Всі як один згуртувалися, націлилися на перемогу і відбудову країни.
– Нічого собі! Я вражена! Що я можу сказати, ви – найкращі!
– Після перемоги зробимо з України Дубай)
– Можливо ця війна дійсно змінить наше життя…
– 100% правильна думка! Наша ракова пухлина, то кацапстан. Зараз ми проходимо хіміотерапію. Болісно, але далі буде щасливе життя.
Радий був поспілкуватися. Все буде Україна! Наберіться терпіння і спостерігайте, як впаде на коліна, а потім в могилу «могутній мордор». Скоро звільнимо Херсон!
– Бережи тебе і твоїх побратимів Боже, молимося за вас щодня! Чекаємо на добрі новини!
