Микола Любченко: “Хочеться допомогти людям, яких спіткала біда”
Нещодавно Президент України Володимир Зеленський у вечірньому зверненні відзначив рятувальників ДСНС, серед яких був і наш земляк Микола Валерійович Любченко – пожежний Херсонського районного управління ГУ ДСНС Херсонської області.
“Коли я вперше дивився це відео, і почув своє прізвище – аж мурахи по тілу. Я тоді збирався на зміну і побачив, що дружина скинула відео та запитала, чи це про мене. Кажу: “Не знаю. Сержант Любченко Микола у нас тільки один такий. Мабуть, я”. Запитав у командира, а він відповів: “Так, це про тебе. Ти заслужив”, – ділиться рятувальник.
30-річний Микола Любченко проживає у селі Томина Балка, одружений, виховує чотирирічного сина.
На початку повномасштабного вторгнення росії на територію України чоловік знаходився у рідному селі. Окупанти декілька разів приходили до нього додому, обшукували будинок, перевіряли документи, допитувалися про службу в армії, дивилися, чи немає на тілі татуювань та слідів від автомата.
Микола розумів, що наступний візит російських військових може призвести до серйозних проблем, тож вирішив виїхати з Херсонщини. Дружина із сином евакуювалися раніше. Щоб мати більше шансів вибратися з окупації, у дорогу вирушив разом із тіткою. Версія для окупантів була така, що вивозить родичку з дитиною, а сам повернеться.
На волю діставалися чотири доби, проїхали більше сімдесяти блокпостів. Проте, на щастя, обійшлося без інцидентів.
Коли ЗСУ звільнили правий берег Херсонщини, чоловік повернувся додому. У квітні 2023 року пройшов навчання та влаштувався до пожежного підрозділу у Білозерці.
“Спочатку хотів бути водієм, але на той момент не було місця. Запропонували побути рятувальником, а пізніше мали перевести на водія. Проте, коли вже почав працювати пожежним-рятувальником, бажання бути водієм зникло. Мені подобається ця робота, хочеться людям допомогти, якесь добро зробити.
А страх, звичайно, завжди присутній. Його відчувають усі люди, і пожежний – не виняток. Але робота є робота. Я знав, куди я йшов”, – розповідає Микола.
За десять місяців роботи у ДСНС рятувальник неодноразово ризикував своїм життям.
“Пам’ятаю, як горіла хата в одному із сіл Білозерського району. Ми приїхали, почали гасити полум’я. Раптом водій побачив дрон. Нас засікли, і через декілька хвилин почався обстріл з артилерії. Снаряди падали в метрах сорока від нас. Добре, що ми з хлопцями встигли заховатися.
Побідна ситуація виникла і в Дніпровському. Після обстрілів ми гасили пожежі у п’яти будинках, а росіяни з дронів почали скидати вибухівку.
Ще один випадок атаки на рятувальників стався у Білозерці. Тоді до зруйнованого будинку, у якому знаходилася людина, з’їхалися різні служби. Саме в цей момент ворог почав повторний обстріл”, – ділиться Микола Любченко.
Найважче у роботі пожежних, за словами вогнеборця, – бачити смерть людей…
Рятувальник радить мешканцям прифронтової території виїхати із зони активних бойових дій. Адже будинок можна відновити, майно накопичити, а от людське життя не повернеш.
Ангеліна Вєтрова
