Позбавлення батьківства – крайній захід

Вступаючи до шлюбу кожна пара сподівається на довге і щасливе подружнє життя. Проте спільне проживання – це не лише романтика і відпочинок, а й випробування сірим повсякденням. Саме воно у більшості випадків призводить до розірвання шлюбу. В результаті руйнування сім’ї потерпають не лише дорослі, а й діти, які стають для батьків розмінною монетою. 

Минулої п’ятниці члени комісії з питань захисту прав дитини при райдержадміністрації з’ясовували, чи дійсно ухилявся від виконання батьківських обов’язків 35-річний мешканець Білозерщини. У 2011 році його колишня дружина виїхала разом із трирічним сином до Швеції. Відповідний дозвіл жінка отримала у суді без згоди батька, оскільки той не з’явився на засідання. Протягом п’яти років рідний тато не спілкувався з дитиною. Чому? У кожної сторони відповідь своя. Та нещодавно жінка разом зі своїм адвокатом вийшла на зв’язок. Як з’ясувалося, адвокат підготував позов до суду щодо позбавлення колишнього чоловіка клієнтки батьківських прав. Пояснення своєї поведінки емігрантка надала під час скай-зв’язку, який відбувся на засіданні комісії з питань захисту прав дитини в РДА. Облишивши звинувачення у неналежній увазі до колишньої сім’ї, зрозуміло, що головна мета судового позову щодо позбавлення батьківських прав – можливість дати дитині гарну освіту і шанс на заможне життя у Швеції, громадянином якої він зможе стати. 

Проте, поспілкувавшись із дитиною, її батьками та адвокатами, члени комісії дійшли до висновку, що вагомих підстав для позбавлення Дмитра батьківських прав немає. Наступна інстанція у вирішенні цієї ситуації – суд.

Після розлучення колишні чоловік і дружина влаштували особисте життя. В обох у другому шлюбові народилися діти. І хоч їхні стосунки в минулому, повністю розірвати зв’язок вони не можуть, адже мають спільну дитину. Сьогодні Артем опинився між татом і мамою і двома країнами. Вихід із цієї проблеми зрозумілий: відкинувши усі образи і звинувачення, батьки повинні домовитися між собою, а дитина має право на спілкування з рідним татом.

«Подібних історій на Білозерщині сотні. На превеликий жаль, татусі, які хочуть спілкуватися з дітьми, забувають про матеріальний бік у вихованні, часто не сплачують аліменти. Хоча є можливість не просто давати гроші, а купувати продукти, одяг, сплачувати за додаткові заняття. Жінки у свою чергу часто роблять дитину об’єктом торгів. Не заплатив – не побачиш сина чи доньку. У взаємному прагненні до помсти, занурившись в образи, дорослі забувають про тих, кому дали життя, їхній внутрішній світ, моральні і фізичні потреби. 

Але позбавлення батьківських прав – крайній захід, який може застосувати суд», – говорить начальник служби у справах дітей РДА Наталія Чумак.

Наталія СВИРИДА