Психолог мобільної бригади допоміг дитині побороти страхи

“Ми сім’єю виїхали з окупації ще на її початку, бо розуміли відповідальність за двох дітей! До того ж у нас є квартира у іншому місті. Тому проблем із житлом не виникало. Наші з чоловіком роботи переважно дистанційні, тому працювати могли з будь-якої точки України. 

Сказати, що ми всі занурилися у глибинний стрес я не можу. Бо ж все для дітей залишилося знайомим: сім’я поряд, квартира наша, місто теж знайоме, бо ми раніше тут жили до переїзду на Білозерщину. 

Проблеми я почала помічати у старшої доньки (6 років) десь через місяць. Вона стала боятися спати у своїй улюбленій кімнаті, де все було зроблено, враховуючи її смак. Просилася у ліжко батьків. І так почало відбуватися щоночі. 

Коли я вкладала донечку, ми перевіряли всі закутки, чи ніхто там не сховався. Переконавшись, що все гаразд, донечка видихала і вкладалася… Але вже через 15-20 хвилин  вона починала плакати. Казала, що у вікно хтось заглядає. Що під ліжком точно хтось є. 

Я заспокоювала. Пояснювала. Показувала. Переконувала. Нічого не допомагало. Що робити, навіть не уявляю!” – ділиться переживаннями Олександра, мама двох донечок. 

Мама разом із дитиною виходили на відеозв’язок з психологинею Інною Корміленко тричі. Спочатку було знайомство, вдалося із дитиною встановити довірливий контакт. Дівчинка світла та відкрита. Залюбки розповідає про все що їй цікаво. І відповідає на запитання. Має багату уяву та фантазію. Любить малювати. 

“Саме тому я обрала техніку роботи, яка підходить дітям від чотирьох років і базується на образах та малюнках. Ми уявляли ліс, стежку, галявину, на якій з’являлася тваринка. І змогли з нею потоваришувати” – розповідає пані Інна. 

“Весь час поряд з дитиною була мама і я. Я постійно казала дитині, що вона у безпеці. Що звір ніякого лиха заподіяти не може. Що йому дуже там погано і страшно, тому він ричить. І що дитина може його заспокоїти, погладити… Потім ми його малювали. І це було вже весело та активно. Навіть мати була у захваті!” – продовжує психологиня.

Дитина стала спокійнішою, перестала прокидатися ночами. І зрештою, сама попросилася спати окремо у себе в кімнаті, бо “…я вже доросла і можу дружити”. Так обгрунтувала своє рішення. 

“Я дуже вдячна, по перше, що змогли знайти підхід до моєї донечки навіть у дистанційному форматі. Що вона тепер відкрита як і раніше. А головне, що показали мені, як важливо якісно проводити з дитиною час. І як правильно, через гру можна корегувати стан малечі. Дякую!”- каже Олександра.

Психологічну консультацію можна отримати за телефонами або домовитись про очну зустріч! Телефонуйте – (066)999-01-42

🟩Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Допомога та захист прав жителів п’яти деокупованих громад Херсонщини», який впроваджує громадська організація «Білозерський центр регіонального розвитку» за фінансової підтримки Європейського Союзу, Нідерландського Гельсінського Комітету, МГО “Людина в біді” та Паризького центру громадянського суспільства. Її зміст є виключною відповідальністю ГО «Білозерський центр регіонального розвитку» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Також читайте консультацію психологині Корміленко Інни про те, як впоратися з агресією та панічними атаками.