Психосоціальна підтримка дітей та сімей: досвід та перші висновки
У кінці березня команда ГО “Білозерський центр регіонального розвитку” разом із командою Save the Children зустрілися в Миколаєві для обговорення проєкту «Реагування на надзвичайні ситуації для задоволення потреб у захисті постраждалих від війни та переміщених дітей (у тому числі без супроводу дорослих, розлучених та/або інституціолізованих) та їхніх сімей в Україні», який ми спільно реалізовуємо за підтримки ЄС.
Під час зустрічі обговорили співпрацю наших організацій, виклики та перешкоди, успіхи та засвоєні уроки. Від планування проєкту та його активностей багато чого залежить. Тож особливу увагу треба звертати на навчання персоналу на початку проєкту, щоб команда могла поступово рухатися та проводити активності, не навантажуючи себе та бенефіціарів.
“Для нас важливо зробити висновки з тих успіхів та викликів, які ми отримали за час співпраці та реалізації проєкту. Це був зовсім не простий період та новий досвід для нас. Громадська організація “Білозерський центр регіонального розвитку” швидко масштабувалась за час повномасштабного вторгнення – навіть тут багато ризиків. Постійним тлом – складна безпекова ситуація, яку практично неможливо прорахувати та передбачити. Відносно безпечні місця сьогодні вже завтра можуть стати непридатними для роботи з дітьми. Дуже хочемо за всіма викликами, проблемами та ризиками не втратити власну мотивацію, розуміння людей в деокупованих сільських громадах Херсонщини та віру у взаємозв’язок наших зусиль та результатів”, – говорить Катерина Оксенюк, керівниця проєкту.
Команда БЦРР поділилася своїми прикладами зі щоденної роботи, думками та емоційними спостереженнями, що їх надихають, мотивують та допомагають рухатись далі. Кілька коротких мотивуючих історій хочемо зафіксувати і тут:
✅“Хлопчик не пропустив жодного заняття, окрім того, коли хворів. І мамі не дає пропускати. Підганяє її йти у будь-яку погоду. Вона теж прийшла на “Позитивне батьківство” подивитися, що ж таке там, хто і що робить…”
✅“Є дружна компанія дівчат, яка приходить з усмішкою на обличчі. Але під час перших занять свої позитивні емоції вони не проявляли. Тепер після занять їм важко стримувати гучний сміх та емоції. Їм комфортно з фасилітаторами у цьому безпечному місці”.
✅“Хлопчик біжить до нас попереду дідуся, щоб не запізнитися”.
✅“Хлопчику 14 років. Він приходить на півгодини раніше. І за кілька хвилин приєднується його друг, який жодного разу не пропустив заняття. Їм важливо спілкуватися з нами, розповісти про плани на тиждень, і про поїздку до дідуся. Здається, це щось несуттєве, але насправді важливе”.
✅“Дівчинка з братом прийшли до нас вперше.Поводилися відсторонено, не хотіли брати участь в іграх. На наступне заняття дівчинка привела з собою подругу. Подруга також поводилась відсторонено. Але за три заняття дівчатка вже почали спілкуватись з іншими дітьми і я побачила усмішки на їхніх обличчях”.
Попереду щонайменше місяць нашої активної роботи в цьому напрямку, але вже зараз можемо щиро сказати, що всі наші зусилля дали свої результати.