Родина Олександра Непомнящого добивається визнання подвигу захисника Херсона
1 березня 2022 року боєць тероборони Херсона, ветеран АТО Олександр Непомнящий, прийняв свій останній бій із російськими окупантами у Бузковому парку.
Про подвиг жителя Чорнобаївки розповіли журналісти “Укрінформ”.
У “Книзі пам’яті” херсонська волонтерка Оксана Погомій розповіла, що Олександр тримав оборону міста у Бузковому парку у складі 2-ої роти 194-го батальйону 124 -ої бригади ТрО.
Дружина Героя Вікторія згадує, що останніми слова до неї чоловіка були: “Сонечко, я обов’язково повернуся, я ж узяв із собою ключі. Бережи себе!”
Олександр Непомнящий народився 24 липня 1972 року в Чорнобаївці. Вищу освіту отримав у Херсонському індустріальному інституті за спеціальністю “Технологія машинобудування”.
До війни чоловік займався важкою атлетикою, мав спортивний розряд. Багато років працював агентом та супервайзером з реалізації кондитерських виробів на приватному підприємстві.
Дружина згадує, що поруч із чоловіком завжди відчувала себе захищеною. Після його загибелі у родини начебто землю з-під ніг вибило.
“Пам’ятаю, як він купив фломастери і ми удвох розмальовували… Батько був добрим, дуже чесним, старанним на роботі, відповідальним. Дуже чуйним до друзів, завжди, коли потрібна була допомога, відгукувався”, – згадує про тата донька Ірина.
Дружина Олександра розповіла, що у 1990-х роках вони будували власне житло. Щоб дати родині усе необхідне, у “нульових” чоловікові доводилося працювати на трьох роботах.
Проте, окрім буденних турбот, родина знаходила час на відпочинок. Незабутні спогади у пам’яті дружини та доньки Олександра залишив відпочинок на Азовському морі.
У 2014 році Непомнящий отримав повістку. Воював у зоні проведення АТО, був поранений і комісований зі служби. Проте в якості резервіста брав участь у військових зборах. Саме тоді чоловік сказав, що якщо росіян не зупинити, вони з часом дійдуть і до Херсонщини.
“У лютому 2022 року резервістам сказали, що по дзвінку мають з’явитися у Білозерку до військкомату. Говорили, що росіяни підтягують до кордонів війська, та він мене, думаю, більше заспокоював: “Не панікуй, не переживай”. А сам готувався, чекав на дзвінок”, – згадує дружина Вікторія.
У день повномасштабного вторгнення Олександр був у відрядженні у Генічеську. Але вже в обід приїхав додому з повісткою в руках.
Дружина не знала, чи то чоловік пішов добровольцем, чи то його викликали. Рідним Олександр сказав, що ховатися не буде, не зможе в хаті сидіти, росіяни життя не дадуть.
“Цього разу вони прийшли в моє село, на мою вулицю. Краще я піду воювати, ніж такі, як наша дитина, які ще нічого не бачили і не знають”, – сказав родині захисник.
Тоді Вікторія востаннє бачила чоловіка…
Потім дізналася, що Олександр зі знайомим планували їхати до Миколаєва, щоб приєднатися до тероборони. Але 25 чи 26 лютого їм видали зброю, Олександр залишився у Херсоні.
2 березня Вікторії повідомили, що на місці бою, що відбувся 1 березня, знайшли мобільний телефон її чоловіка. Потім їй скинули фотографію з поховання, і жінка впізнала коханого. Отримала інформацію, в якому секторі та ряду на цвинтарі його поховали.
Попри обстріли дружина змогла перепоховати чоловіка 15 березня 2022 року на кладовищі у Чорнобаївці.
Після всього пережитого сьогодні Вікторії доводиться боротися за визнання подвигу чоловіка. Через суд жінка намагається відновити документи чоловіка та довести, що він був військовослужбовцем ТрО.
Держава має гідно оцінити подвиг справжніх Героїв Херсонщини!
