Сб, 28 Гру 24
1.5°C

Російські дрони літають над Інгульцем і вдень, і вночі – Ігор Лапін

Наталія Свирида 11 Вересня, 2024

Уже кілька місяців поспіль погіршується безпекова ситуація у Дар’ївській громаді. Російські окупанти у рази збільшили використання дронів зі скидами боєприпасів проти мирного населення.
Як виживають у таких умовах села Інгулецького старостату, розповів нашому виданню очільник округу Ігор Лапін.

“Так, дрони запускають на Інгулець цілодобово. Ввечері дивишся у вікно, а все небо у вогниках: літають, щось розвідують, роблять скиди. Обстрілюють нас і з іншого озброєння. Буває так гучно, що аж будинки здригаються, двері гупають. Є, на жаль, і вбиті, і поранені. Треба сказати, що українські воїни гідно відповідають окупантам на Лівому березі. Ми чуємо і бачимо, що йде активна контрбатарейна боротьба”, – розповідає староста.

Зараз, як помітили місцеві, швидше за все, у ворога відбувається ротація, адже атаки посилилися. Та попри все, у селах продовжують жити люди.

“Коли дуже все  обстрілюють, то наші виїжджають на кілька днів, але недалеко, по громаді чи в сусідні СТГ, потім повертаються. Нещодавно волонтери евакуювали подружжя, їм за вісімдесят, з Микільського. Ми надавали підтримку. Їх не просто так вивезли, а за попередньою заявкою. Уже відомо, в якому притулку їх прихистять. Також для тих, хто хоче виїхати, є можливість тимчасово пожити в модульному містечку у Чорнобаївській громаді. Але це треба також попередньо дізнаватися і домовлятися”.

За словами Ігоря Лапіна, окрім російських обстрілів, великою проблемою у старостаті є транспортне сполучення. Автобус на Херсон ходить раз на день, є люди, які працюють в обласному центрі, наприклад, медпрацівники. Вони змушені кооперуватися та доїжджати на попутках.

“Окупанти часто стріляють по транспорту. Рейсовий автобус також був під атаками. Нам би в старостаті пригодилася якась автівка, бо наша вже теж обстріляна. Адже наразі отримувати гуманітарку від наших друзів та партнерів не можемо прямо на місці, адже ми – зона бойових дій. Тож доводиться знаходити якісь способи, наприклад, перевантажуємо…” – ділиться проблемами очільник Інгулецького старостату.

Він розповідає, що досі допомагають такі відомі волонтери як Руслан Горовий, Юрій Бессараб, Денис Федько, а також давній друг громади отець Михайло з Боярки:

“Він капелан, почав возити допомогу після теракту росіян на Каховській ГЕС, коли нас затопило. Загалом із продуктами в нас усе нормально. Хотілося б трохи більше отримувати від благодійників засобів гігієни, прального порошку, зараз якраз працюємо над цим питанням”.

Як каже староста Інгулецького округу, без транспорту дуже важко розв’язати ще одну проблему – вивезення тіл загиблих.

“Була ситуація у нас в громаді: ворожий обстріл, пожежа, чоловік буквально згорів у своїй хаті. Від тіла мало що залишилося. А ще ж обстрілюють безперервно. Три тижні не могли забрати рештки, потім зважилися хлопці, поїхали на місце і просто у відро зібрали… А загиблий жив один, донька його виїхала з села. Тепер, щоб поховати, чекають на висновки ДНК-експертизи”.

За словами старости, наразі є проблема і з медичним обслуговуванням. Адже ті мобільні медичні бригади, що надавали консультації раніше, не можуть дістатися.

“Так, на жаль, “Лікарі без кордонів”, спеціалісти з обласної лікарні поки що нас не відвідують. Але допомагають медики з Дар’ївки, за що їм велика вдячність”, – зазначає староста.

Однією із втілених і корисних для населення ініціатив у старостаті є робота соціальної пральні. Тут можна безкоштовно випрати свої речі.

“Це дуже необхідна зараз річ. Адже то світла немає, то води. А тут можна прати великі речі, постільну білизну. Пральні порошки нам привозять волонтери, так що з цим усе добре!”

Ігор Лапін каже, що жителі старостату мріють про перезапуск місцевої школи, щоб школярі, які залишилися у Інгульці, мали можливість вчитися у змішаному форматі.

“Нас підтримує у цьому питанні адміністрація Дар’ївської громади. Але без бомбосховища школа не може відкритися, а наразі безпекова ситуація не дозволяє проводити ремонтні роботи. Тримаємо це питання на контролі, для нас це пріоритет, бо буде школа – буде жити і село”.

Олена Бджола

Наталія Свирида

Статті автора