Розлучення — привід повернути себе собі

Родина є одним із джерел підтримки психоемоційного добробуту як для дорослих, так і для дітей, та трапляються моменти — коли виникають складнощі, непорозуміння або відчуження. Проте навіть тоді, коли стосунки не є ідеальними, варто пам’ятати, що кожна криза може стати шансом для особистого зростання, позитивних змін чи зміцнення зв’язку. У складні часи важливо знаходити в собі сили для підтримки та взаєморозуміння.

Зрада — це вчинок або тривала поведінка, яка порушує довіру, викликає розчарування або психологічне відчуження в стосунках між людьми. Найчастіше це біль і розчарування для одного з партнерів. Так відбулося у житті моєї клієнтки Ганни*, яка звернулася за психологічною підтримкою і консультацією.

Перебуваючи в окупації, подружжя вирішило, що дружина з тяжкохворою дитиною мають виїжджати на територію, підконтрольну Україні. Виїзд — небезпечний, але залишатися — ще небезпечніше. Так і зробили…

Жінка поселилася і почала «обживатися» у новому місті. Знайшла житло та роботу. Організувала оздоровлення дитини та регулярний медичний догляд. І потроху життя почалося стабілізуватися і набирати звичайного ритму та темпу. Серце тільки краялося у розлуці з чоловіком.

Так склалося життя, що чоловік опинився у «пастці» на окупованій території. Попри всі складнощі, він майже кожного дня знаходив можливість виходити на зв’язок до дитини та дружини. Проте в один із вечорів спокійно повідомив, що більше вони не подружжя — в нього інше кохання і нова родина. Це був удар.

Ця звістка стала для жінки поділкою життя на «до» і «після». Наче ніж у спину. Вона не могла повірити в реальність того, що відбулося, і сприйняти все, що почула. Закрилася в собі від усього світу. Плакала тиждень, але зрозуміла, що так тривати не може: дитина покинута сама на себе без додаткової уваги, на роботу не виходить, про себе піклування також не має сил, з’явилися депресивні думки про самогубство…

Жінка вирішувала, що робити, і виносила сміття, яке накопичилося за тиждень із квартири. Сама не помітила, як стала розмовляти із сусідкою, яка виявилася також з Херсонщини. Вона й порадила звернутися в ГО «Білозерський центр регіонального розвитку» за психологічною консультацією. І дала номер.

Вже вранці рішуче налаштована жінка телефонувала та розповідала свою непросту історію. При цьому не обійшлося без сліз, звинувачень, ридань тощо. Бо рана на душі була свіжа й надто болісна. Коли перша хвиля емоцій пройшла, Ганна* змінила свій запит з «…хочу відновити ці стосунки…» на «…Що робити далі? Як жити без чоловіка?»

За годину плідної роботи вдалося стабілізувати психоемоційний стан і спланувати життя до кінця тижня, розписавши покрокову інструкцію на пару днів: дотримуватися звичайного розпорядку дня, робити дихальну гімнастику, гуляти у парку, запросити сусідку на чай… Це дало змогу Ганні* не зупинятися на надмірному аналізі ситуації, застрягати в негативі й знайти деяку життєву стабільність у звичайному розкладі дня.

Наступної зустрічі клієнтка забажала зміцнити свої позиції. Говорили про страхи залишитися без підтримки чоловіка й бути неспроможною. Важливий компонент психологічної допомоги під час розлучення — це вести клієнта до нового майбутнього. В результаті консультації жінка напрацювала собі план дій, які допоможуть почуватися краще, повірити в себе й при цьому взяти відповідальність за своє життя.

До речі, у процесі роботи вона усвідомила, що дуже вірила у свого партнера. Коли ви живете поряд з іншою людиною, ви створюєте багато надій та мрій. Проте аналіз показав, що в родині саме вона виконувала керуючу роль: приймала рішення, заробляла й розподіляла бюджет, планувала й виконувала свої проєкти самостійно. При цьому вважаючи чоловіка тим, хто ніс відповідальність за родину, відчувала від нього емоційну підтримку. Ця «любов-віра» створила хибне уявлення, коли партнер пішов з родини, що все зруйновано. Опори завжди є в самій людині.

Зрада, особливо в умовах стресових обставин, таких як війна й окупація, може мати руйнівний вплив на людину. Ганна* зіткнулася зі значним емоційним потрясінням, яке спровокувало кризу ідентичності й загострення психологічних проблем. Завдяки зверненню за психологічною допомогою, Ганна* змогла не лише швидше стабілізувати свій психоемоційний стан, але й переосмислити свої життєві пріоритети, відновити впевненість та почати шлях повернення себе собі.

Підготувала Інна Корміленко,
психологиня ГО «Білозерський центр регіонального розвитку»

🟦Реалізація проєкту «Психосоціальна підтримка жінок та дівчат з деокупованих громад Херсонщини» стала можливою завдяки партнерству ГО «Білозерський центр регіонального розвитку» з HIAS Ukraine в рамках Фонду реагування на надзвичайні ситуації для жінок та дівчат. 

*Ім’я героїні історії змінено в цілях безпеки

*Фото Сanva