Три хвилі Голодомору на Херсонщині: найболючіші факти
Сьогодні, у четверту суботу листопада, Україна і світ відзначає День пам’ять жертв Голодомору. Мільйони вбитих голодом українців – це ціна існування злочинного “русского міра” та радянського союзу. Нас знищували за прагнення до свободи та гідного життя на своїй землі, за свою ідентичність, мову, волелюбність та віру.
Україна внаслідок Голодомору і масових штучних голодів 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 років втратила мільйони людських життів. Москва задля існування кривавої імперії ніколи не гребувала ніким і нічим.
Херсонщина, як і вся Україна, пережила також три хвилі голоду. Зокрема, Голодомор у регіоні розпочався у серпні 1921-го, а його наслідки спостерігалися ще до 1924 року. За підрахунками професора Херсонського державного університету Сергія Водотики, тоді від голоду в області померло 250 тисяч людей.
У державному архіві Херсонської області збереглися документи столітньої давності про їдальні, які тоді організовували на Херсонщині для підгодовування знесилених дітей. Зокрема, є згадка про такий заклад у Станіславі. Також у архівних документах зберігається список дітей за лютий 1923-го року з Широкої Балки, які харчуються у їдальні.
Фото скрину з відео “Суспільне. Херсон”. Архівні документи зі згадками про голод 1921–1923 років у Широкій Балці та Станіславі.
Наступну хвилю Голодомору 1930–1933 років спричинила політика тодішніх лідерів комуністичної партії. У січні 1928 року режим запровадив насильницькі хлібозаготівлі. Держава примусово забирала у фермерів більшу частину або й все вирощене зерно за дуже заниженими цінами. Одночасно розпочалося так зване “розкуркулення” найзаможніших господарств. Така політика Москви викликала у 1930 році масові протести і повстання населення України. Улітку 1932 року через наростання спротиву Йосип Сталін ухвалює рішення про організацію в Україні штучного голоду.
Фото державного архіву області
Дослідники Голодомору на Херсонщині проаналізували особливості природи регіону та дійшли висновку, що зерно було основою для раціону більшості селян, хоча овочі, риба та інші продукти, які можна було дістати, таки допомагали вижити. Чималу роль у харчуванні селянства Херсонщини в роки Голодомору відіграла нетипова для степів флора, зокрема штучні ліси.
Фото з доступних джерел. Млинці з кори дуба, берези або осики (так звані “маторженики”).
З бруньок дерев жителі Херсонщини робили відвари, перемелену кору використовували для кашів, коржів тощо. Широко застосовували в їжу гриби з лісів. Селяни примудрялися харчуватися навіть очеретом і бур’янами.
Фото Радіо Свободи. “Суп” із кукурудзяного качана
Зокрема, коріння очерету та траву збирали й варили разом з лущеними качанами від кукурудзи та лушпинням проса. Виходив такий собі “суп”.
Відомо також, що декому з жителів Херсонщини вдавалося заховати у себе бодай один кавунчик. З нього готували давню українську страву — бекмес. Це варена м’якоть ягоди, яка виглядає та смакує приблизно як мед. Така солодка розрада тих часів, на жаль, була доступна далеко не всім.
Багато хто з селян намагався принести бодай щось із колгоспу – чи то зерна в підкладці, чи то картоплину за пазухою. Однак за такі крадіжки совєтська влада жорстоко карала. У державному архіві зберігається витяг з кримінальної справи Сергієвої Олени Василівни, мешканки с. Білозерка. Її звинуватили у крадіжці картоплі з колгоспного поля. Жінка намагалася врятувати дітей від голодної смерті. Документ датований 26 червня 1933 року.
Фото Державного архіву Херсонської області.
На Херсонщині зафіксовані випадки канібалізму. Понині збереглися документи, які підтверджують такі факти.
“В одному з документів йдеться про те, що починається грабунок, вбивства і випадки канібалізму, людоїдства. Розпочалась, можна так сказати, на селах повна анархія. Люди намагались вижити, як могли, і тому були грабунки, викрадання майна, викрадання дітей. Намагання продати щось в місті більш цінне, воно вже не контролювалося ні армійськими загонами, ні чонівцями (ЧОН – “часті особого назначєнія”), ніким. Тому доводилось вже залучати більш воєнізовані сили”, – розповіла Директорка Державного архіву Херсонської області Ірина Лопушинська.
За різними даними, за 1929–1933 рр. населення Херсонщини зменшилося на 20–24,9%, сумарні втрати Одеської, Миколаївської та Херсонської областей від Голодомору 1932–1933 років становлять не менше 450–500 тис. осіб.
Іншою стороною безпосередніх наслідків Голодомору 1932–1933 років стали суттєві зміни етнічного складу населення Херсонщини. І як результат – заселення спустошених сіл переселенцями, в тому числі й росіянами. Наслідки цих переселень подекуди відлунюють і понині.
Варто зазначити, що під час окупації Херсонщини у 2022 році росіяни вивезли частину архіву, який стосується Голодомору. Зокрема, документи колишнього НКВС, Служби безпеки України, справи людей, які були репресовані за спротив радянській владі, за зрив хлібозаготівель.
Третій Голодомор 1946–1947, який влаштувала народам СРСР російсько-більшовицька (комуністична) диктатура, був спричинений не так повоєнним неврожаєм, як спланованою акцією з метою забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам у соціалістичного табору.
Зафіксовані спогади жительки Херсонщини, яка розповідала, що ловити рибу в Дніпрі , щоб вижити, було заборонено. Влада не дозволяла. За її словами, стояли озброєні спецзагони, які не допускали нікого – ні дорослих, ні дітей до берега Дніпра.
Українців тричі лише за минуле століття вбивали страшним голодом, дострілювали помираючих та закопували у величезні розриті могили. Увесь світ тоді мовчав. Кому було діло до українців, адже існувала “вєлікая і магучяя” імперія. Для багатьох дружня держава.
Українці нині не мовчать. Не схиляють голову перед тією самою “вєлікою і магучою”. Тож кожен у наш час повинен голосно говорити про злочини московської держави проти українства, які вчинялися тоді, які відбуваються і зараз.
Сьогодні обов’язком кожного є запалити і поставити на вікно свічку пам’яті в спомин про всіх вбитих Голодоморами 1921, 1932–1933 та 1946 років і розповісти дітям, онукам про сховану за пазухою картоплину, за яку розстріляли, та про млинець із дубової кори…
