«Вавилонські вежі» в громадах. Ми будуємо «пустелю»
В минулому матеріалі піднімалась тема ідей розвитку громад. Втілення інфраструктурних проектів наочно демонструє розвиток, залучає мешканців до спільної праці, що створює позитивний фон. Безперечно, розвиток будь якої громади неможливий без розвитку інфраструктури. Вона задовольняє первинні потреби мешканців в освіті, культурі, спорті, логістиці та медицині. Та чи достатньо цього?
Вавилон, що досяг свого розквіту в часи Навуходоносора II, був найвеличнішим містом того часу. Небачена на той час інфраструктура, розвиток наукової думки, багатство і всім відомі Висячі Сади Семіраміди. Тоді ж Навуходоносор починає реконструйовувати та добудовувати Вавилонську вежу, «щоб зробити собі ім’я». Безперечно, великий цар вписав золотими літерами своє ім’я в історію, але де ж Вавилон? І де його вежа?
Вибудовуючи стратегію розвитку громад і інфраструктурних об’єктів зокрема, часто втрачається сама суть. Спортивний майданчик без спортсменів, будинки культури без культури… Відсутність прогресу у сфері освіти і культури не створює освіту і культуру, як таку.
Починати треба з тих викликів і завдань, що стоять в кожній конкретній галузі. Дитина не стає розумнішою в школі, якщо немає фахових педагогів і чіткої програми роботи як з дітьми, так і з батьками. Дитина не навчиться грати на скрипці, за відсутністю самої скрипки. Але ж будинок культури стоїть і його видно. Ситуація з спортивним напрямком така сама. Ми попадаємо в пастку, коли результат роботи є і одночасно немає. На державному рівні пропонуються якісь програми, що не адаптивні під кожну конкретну громаду, а місцевих ресурсів часто не вистачає або брак фахівців в тій чи іншій галузі. Створюється великий шум над будівництвом великих об’єктів, що не може не нагадувати «Вавилонське стовпотворіння».
Складається ситуація, коли громади будують «храм», а потім намагаються вигадати «богів», щоб вони в цьому «храмі» жили. А «боги» не хочуть або їх немає – і «храми» пусті.
В часи Вавилону невелика група людей, що були насильно вигнані зі своєї землі, вчинили інакше, взявши все найкраще, усвідомивши всі помилки, вони створили перш за все ідею. Ідею, на основі якої були побудовані три світових релігії, що формували та впливали на розвиток світової цивілізації.
На основі цих ідей потім було побудовано сотні визначних монументальних споруд, були написані найкращі картини Леонардо Да Вінчі, скульптури Мікеланджело, створені геніальні твори літератури та архітектури.
Поки Навуходоносор тримав своєю залізною рукою всі процеси стояв і Вавилон. Завоювання міста Олександром Македонським могло дати новий поштовх і він зміг би так само залізною рукою ще якийсь час протримати процеси в купі, навіть хотів добудувати безідейну вежу, знову ж таки для «щоб зробити собі ім’я», але рання смерть завойовника стала цьому на заваді.
То ж починати потрібно з ідеї, з суті і сенсу. Без цього не буде відчутного результату. Коли з’являється великий сенс, завжди знайдуться люди, що понесуть його в майбутнє.
Вавилон впав, впала і Вавилонська вежа. Вона впала не тому, що її зруйнували загарбники, і не від гніву Господнього. Її просто розтягли самі жителі Вавилону, щоб з того матеріалу побудувати собі сараї. За декілька років все надбання «великого будівництва» перетворилось на пустелю.
Михайло Чепура
