Вишивані шедеври майстрині з Надеждівки
У кожному куточку нашої країни мешкають талановиті люди, якими пишається місцева громада. Неординарні, обдаровані особистості живуть і у Надеждівці. Зі звичайних матеріалів, вони створюють дивовижні речі, чи то вишукані кам’яні скульптури, чи то неперевершені картини на полотні.
Справжня гордість нашої громади – дуже скромна людина, чудова мама, бабуся і сусідка, талановита рукодільниця Любов Петрівна Албасова. До Надеждівки вона потрапила у молодому віці, разом із батьками працювала у радгоспі «Червоний прапор», спочатку майстром у консервному цеху, потім завідуючою складом паливно-мастильних матеріалів. З дитинства Людмила спостерігала за вправними маминими руками, які творили дива і на кухні, і в оселі. Вишиті картини і в’язані килими створювали у будинку особливу атмосферу затишку і комфорту. Любов до рукоділля передалися і доньці. Спочатку дівчина в’язала гачком і спицями шарфи, шкарпетки, капелюшки, пізніше – светри. Згодом почала переймати досвід мами Ніни у вишивці хрестиком. З кожною завершеною роботою, жінка набиралася нових знань і навичок. Сьогодні Любов Петрівна – справжня майстриня. Серед її творчих робіт – весільний рушник доньці, вишита ікона для благословення дітей, портрет Лесі Українки, який прикрашає один із кабінетів Херсонської гімназії №3, де навчається старша онука, а також вишитий шедевр для меншої онуки до Дня вишиванки. У колекції майстрині також портрети Б.Хмельницького, Л.Українки, багато робіт, присвячених природі. Особливе місце у творчості Любові Петрівни належить релігійній тематиці.
Персональна виставка робіт надеждівської майстрині була представлена в обласній бібліотеці імені Олеся Гончара, селищній бібліотеці та Надеждівському будинку культури.
Якось донька Оксана віднесла одну з матусиних робіт до майстра, аби той виготовив для неї рамку. Картина Любові Петрівни настільки вразила чоловіка своєю тематикою, акуратністю виконання, підбором кольорів, що той запропонував виставляти роботи на продаж. Але майстриня відмовилася: «Мої картини – це часточка душі, яку я вкладаю у кожен хрестик, а душу не продають».
Сільські жінки… Відомо, що на планеті вони становлять більше чверті всього населення. Щоденна важка фізична праця стає для них нормою життя, але вони не перестають творити дива. Сама по собі жінка – справжнє диво…
Життя роки у надвечір’я
Вже павутинкою пливуть,
Та давні наші обереги
Діти й онуки збережуть.
Олександр Івченко, староста Надеждівського старостинського округу
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал «Білозерка.Інфо» – незалежного та впливового інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас щомісячним внеском від 25 гривень. За ціною лише однієї чашечки кави, ви підтримаєте роботу усієї редакції і допоможете зробити наші громади ще більше відкритими, читачів – більш обізнаними, а діяльність влади – прозорішою.
