Власні кордони. Чому так важливо їх мати?

Між  мною та подругою з півметра дистанції. Ми прощаємося після разом випитої кави. І я звично тягнуся до традиційних «обіймашек». Вона, теж традиційно, трохи завмирає, вовтузиться та намагається скоріше «відлипнути» з пастки моїх рук….

Поговоримо про власні кордони та їх порушення?!

Все, насправді, звучить дуже просто.

Хочеш відчувати себе комфортно та жити у гармонії з оточуючими – навчися відчувати власні кордони та поважати – чужі?!

Крок перший. Зверніть увагу на своє тіло. Хто, де, коли і як може до вас торкатися, без втрати спокою?

Інколи хочеться зігрітися у обіймах рідної людини. Але буває по-різному.

У дитинстві, пам’ятаю, мій дідусь постійно казав мені: «Ну обійми любимого дідуся». І я, як і подруга, швидесенько «для галочки», зависала на шиї літнього чоловіка,бо ж не хотіла скривдити дідуся. У якого, до речі,  іншої онуки, розради на той час і не було.. Втікала з обіймів, по своїх дитячих важливих справах, до друзів на подвір’я …до наступних приступів дідусевої ніжності.

 Ви теж «тискаєте» своє чадо, незважаючи на його протести?

Варто замислитися над тим, що норма тактильних відчуттів у кожного своя.  І не дивно, що ці показники різняться. Як і ми самі. Щоб не травмувати  близьких, не заважати їм бути щасливими та у душевному комфорті – дайте їм комфорт фізичний поряд з вами!

Ось така формула малюється: ДУШЕВНИЙ КОМФОРТ=ФІЗИЧНИЙ КОМФОРТ!!!

Крок другий.  І останній. Але важливий і безмежний…Це – почуття!

Десять років тому, в моєму колі знайомих, з’явилася одна жіночка.  Щойно, почувши моє ім’я у відповідь на вітання, почала закидати мене питаннями. Ця, неприйнятна для мене поведінка, як виявилося пізніше, була стилем її життя.  Від «скільки ти заробляєш» до «чи сваришся ти зі свекрухою» викликали у мене роздратованість.  Чи варто казати, що знайомство так і залишилося простим знайомством))).

Але, пам’ятаю свої відчуття від її присутності. Ніби, зараз буду розчавлена танком! Відчуття, що «лізе не у своє діло». Навіть, інколи, приниження. Дійшло до того, що навіть чекаючи її приїзду, я відчувала незахищеність і дико починала боліти голова. Так моє тіло намагалося попередити про порушення моїх власних кордонів.

Якщо у вашому житті є щось подібне – почніть захищати свої психологічні кордони! І дітей потрібно вчити цього з дитинства. Цікаво, наприклад, чи заходите ви до кімнати дитини зі стуком? Чи перевіряєте, крадькома, телефон? Чи говорите, що необхідно робити, не питаючи про готовність виконувати ваше прохання зараз? Чи даєте право вибору у харчуванні?  І це не жарт.  Це дуже важливо! Це формує особистісне здоров’я та благополуччя дитини. А хто не хоче бачити свою дитину щасливою?

Між доросли все теж саме. Постійне зазіхання на «моє поле». Як захиститися?

Думаєте, що вам доведеться воювати та боротися? Фізично – ні. Але пояснити людині, що ти ВІДЧУВАЄШ у момент, коли вона робить щось, це зробити необхідно! А для цього потрібно навчитися відслідковувати свої емоції та відчуття.

Наприклад, пояснювала родині, що коли я працюю, а вони постійно відволікають та входять без стуку у кімнату,  це заважає і я втрачаю ниточку своїх розмірковувань… Це мене дратує. І до того ж суттєво знижує темп роботи.

Або, пояснила родичці, що коли я їй щоденно допомагаю по 5 годин, то мені не залишається часу на свої справи. Я відчуваю вину перед своєю  сім’єю. Роздратованість і ніякого душевного комфорту, бо ж власні справи відкладаються на невизначений строк.  Тому, буду приходити раз на тиждень, якщо вона не проти.

Думаєте, всі, з ким мені доводилося корегувати або будувати власні кордони були у захваті від цієї ідеї? Звісно ж ні! І образи були і непорозуміння. І, навіть, істерики. Але, запас мого терпіння, приніс свої плоди.

Все легше мені стає відмовити у проханні, якщо це суперечить моїм планам. Навіть, якщо планами є – перегляд улюбленої комедії. Я знаю, коли необхідно дати собі «вольну»)))

До того ж, з оточуючими, відносини стали здоровішими.

Я навчилася розуміти  себе.  І в мене з’явився МІЙ час. І МІЙ, інколи невидимий,  простір. І МОЄ власне життя!  І на душі – комфортно! А це значить, що і здоров’я буде міцнішим. Формула працює!

А вам пропоную, порозмірковувати, чи порушуєте ви чиїсь кордони? І як впливає на вас «вторгнення» у власні?

А тепер беріть ручку і  складіть перелік під назвою «Мої  кордони». Адже, інколи ми і самі не знаємо, де ж ці обмеження у нас мають бути. І як у такому випадку просити поважати ваше?

Мій перелік розпочинається так:

Не можна без попередження змінювати загальні плани.

Маніпуляції замінюй на прохання.

Стороннім  людям питати про моє здоров’я та інтимне життя МОЖНА. Але і мені МОЖНА не відповідати.

Рядок з пісні «Тишины, тишины хочу…». Побути деякий час на самоті.

Обійми – не для всіх)!!!

Їм те, що хочу. І те, що люблю.

 Тощо…

Бажаю Вам успіхів!

Інна Корміленко