Хороняк Ніна, депутат Білозерської селищної ради «Своїми діями я намагаюсь повернути довіру людей до влади»

Ніно Вікторівно, розкажіть трохи про себе.

Я заміжня, живемо з чоловіком вже майже 33 роки.  Маю двох дорослих доньок, та двох онучок. Є така народна мудрість, здається, грузинська, ” Роби добро і кидай у воду”- намагаюсь жити за таким принципом.

Як давно ви є депутатом?  Скільки каденцій? Коли вас вперше обрали?

Я – депутат з 2015 року, у 2017 році переобрали на позачергових виборах.

Чому Ви вирішили займатися депутатською діяльністю? Що підштовхнуло до цього?

До 2014 року я взагалі ніколи не думала про депутатство.

Моє життя радикально змінила Революція Гідності, яку повністю підтримувала, але яка , на мою думку, не отримала необхідного продовження. Небесна Сотня- це ті люди, які загинули за те, щоб  Україна була незалежною, щоб в цій країні працювали Закони. І я тоді сказала собі, що ці смерті не мають бути марними і кожен має внести свою  частинку ,щоб змінити нашу країну на краще.

Своїми діями я намагаюсь повернути довіру людей до влади,  показати людям, що одна  людина може  впливати на владу, а тим більше якщо це група людей.  Я впевнена, що зміни в країні мають робитися і “зверху” і ” знизу”. А поштовхом  стали стихійні сміттєзвалища в нашому селищі на той час. Мабуть всі пам’ятають як вивозилося сміття один раз на місяць, без договорів за ціною більшою ніж зараз, а “Сміттєзвалище” починалося прямо від вулиці, на якій я живу, і продовжувалось до того місця, де нині вже законне сміттєзвалище.

Які були очікування від депутатської діяльності і яка реальність?)))

Розуміла на що йшла, усвідомлювала що буде важко, вірила, що  досягнемо  результатів, але не думала що влада на стільки корупційна, а закони на стільки недосконалі, і «розумні» люди використовують їх на свою користь.

Чи було важко на початку? Чи виникали труднощі в роботі? Якщо так, то які?

Спочатку було важко тому , що не вистачало знань та досвіду. Нерозуміння процедури та  незнання Законів завадило швидкому вирішенню багатьох питань.  Селищний голова  не давав можливості скористатися правом депутата на ознайомлення з документами, на звернення не відповідали, або давали безглузді відповіді. Але спочатку і в нас була більшість в раді і багато питань вирішувалось за рахунок голосів.  З 2017 стало важче, бо змінився депутатський склад.  З’явилося розуміння,  що треба діяти інакше для  вирішення тих чи інших питань.

Тобто кожну свою ініціативу треба було добре підготувати, щоб знайти підтримку на комісії та  згодом на сесії, така собі “залізна” аргументація щодо необхідності вирішення того чи іншого питання.  Зараз важко, бо  проблем, які б хотілось вирішити дуже багато, а це займає багато вільного часу.

Звідки берете натхнення та внутрішні сили?

Натхнення? Я називаю це “синдромом відмінника”. Тобто така вродилася, що якщо щось роблю, то на відмінно, бо інакше соромно.

Як взаємодієте, співпрацюєте, спілкуєтесь зі своїми виборцями?

 На початку це було  спілкування  на вулицях, подавала матеріали до  Придніпровки, трохи друкували. Потім редактор  газети повідомила, що  нічого мого не  публікуватиме.  На даний час – це безпосереднє спілкування та   соціальні мережі.  Фейсбук дає можливість  донести інформацію і почути думку громади.

Що вже вдалося зробити для вашого виборчого округу чи для громади в цілому?

До 2017 року на моєму виборчому окрузі головна зміна – це ліквідація  стихійного сміттєзвалища, яке починалося від самого селища. А це результат спільних зусиль групи депутатів та новопризначеного  директора МКП Водограй Грози І.В., яка стала керівником завдяки більшості, що була в опозиції до голови  ради.

 Щоб навести порядок з вивезенням сміття була виконана ціла низка заходів: прийнято  Положення про поводження з  побутовими  відходами, земельна ділянка під сміттєзвалище передана в користування МКП, який згодом  зробив всі дозвільні документи, прийнято рішення про визнання МКП Водограй надавачем послуг по вивезенню сміття. Потім було  звернення до голови селищної ради  щодо ліквідації стихійного сміттєзвалища, який змушений був реагувати.  А далі системна та злагоджена робота комунального підприємства  щодо вивезення сміття та обслуговування сміттєзвалища.

За останні два роки на моєму окрузі з’ явилось вуличне освітлення та пішохідна доріжка на  пров. Бузковому, яка недооблаштована  відповідно до проекту. Також за моїм зверненням  ліквідовано багаторічне сміттєзвалище на вул. Дружби.

Але я вважаю, що діяльність депутата  не має обмежуватись своїм округом. Тому  я намагалась держати на контролі всі питання, на що вистачало часу та сил.

Я була активною учасницею щодо прийняття Положення про виділення земельних ділянок під будівництво, яке до останнього часу селищна рада просто ігнорувала і ми зараз намагаємось змусити селищну раду працювати  відповідно до нього.

Всі ці роки ми тримали на контролі питання кладовища, діяльність якого  до цього часу  не відповідає вимогам Закону. За ініціативою Грози І.В.  та за нашої підтримки було прийнято відповідне Положення. Потім було ігнорування владою цього питання, але ми постійно нагадували про нього.  Останнім часом, нарешті , почали розробку документації , яка за інформацією  від голови селищної ради, на стадії завершення.

За моєю ініціативою, та за підтримки депутатів було нарешті вирішено питання відкриття роботи ЦТДЮ, припинено користування  самозахопленими земельними ділянками  сільгосппризначення площею більше 30 га, що надало можливість поповнити бюджет селищної ради  на суму більш ніж 40 тис.грн,  проведена аудиторська   перевірка  діяльності селищної ради, яка виявила порушення.

За  нашим спільним зверненням   було відремонтовано пішохідну доріжку по Станіславському шосе. Мабуть, всі вже забули якою вона була раніше. Також виступали  проти тимчасової споруди перед  кінотеатром, проти спалювання сміття за Будинком торгівлі в центрі селища, проти розкрадання труби зрошення.

Під тиском депутатів було  створено офіційний сайт селищної ради та онлайн- трансляції сесій,  що дає можливість  доступу до інформації кожному.

 Майже рік  ми боролися  за Генеральний план села Надеждівка, ніхто вже не вірив що це можливо.

З останніх моїх ініціатив- це проект Громадського бюджету, що вже оприлюднений на сайті, але зможе запрацювати тільки з наступного року, та  проект рішення щодо облаштування місць для торгівлі сільгосппродукцією .

Але і це ще не все…

Чи важко працювати з колегами по депутатському корпусу? Як вдається/не вдається домовитися?

Спочатку було важко, бо наше щире бажання працювати для людей зустрілося з перепонами.  Потім прийшло усвідомлення , що  і як треба робити,  з ким розмовляти, а до кого, навіть, і не звертатися. Але спілкуватися під час засідань доводиться  з усіма і тут вже найбільше допомагає життєвий досвід, треба тримати себе в руках.

До цього часу вражає цинізм посадовців та деяких депутатів , які йдуть на все, лобіюючи власні інтереси,  відверто брешуть,  замовчують правду.

Який досвід/знання отримали для себе під час роботи депутатом?

Перше, і найдорожче, що я отримала- це багато друзів( мабуть і ворогів).  Перечитала купу Законів, вкотре переконалась ,що покращення життя залежить від кожного з нас, ніхто не прийде і не наведе нам порядок.

Восени мають бути вибори, чи плануєте балотуватись знову?

Щодо наступних виборів – ще думаю. Сім´я категорично проти.

Які поради Ви можете дати майбутнім депутатам?

Депутатство- це постійна розумова робота,  це принциповість і і компроміси,  це поразки, від яких опускаються руки,  і невеличкі перемоги, що надихають.  Якщо працювати по- справжньому- це важко. Але  якщо вам кілька незнайомих людей на вулиці підійшли і сказали ‘ Дякую за те що ви робите” , якщо на будь- яке запитання виборця ви маєте, що відповісти і вам не соромно дивитися йому в очі , то тоді  ці роки пройшли не дарма.

Спілкувалася Катерина Оксенюк