Як спілкуватися з людьми, які живуть в окупації?

Тисячі мешканців Херсонщини проходять сьогодні випробування окупацією. Вони не чують повітряної тривоги, але потерпають від знущань російських військових і нахабства колаборантів, які вважають себе господарями життя.

В українців, які поїхали з окупованих територій болить душа за рідних, котрі там лишилися. Їхній психологічний стан дуже складний: від віри в перемогу наших ЗСУ – до відчаю і втрати сенсу життя. Так хочеться підтримати їх, допомогти, вберегти… Але як це зробити? Як знайти влучні слова, не образити, не сказати зайвого? На ці та інші питання відповіла психологиня Олена Вострова.

Протидійте хибним навіюванням

Потрібно підтримувати теплі стосунки з рідними, друзями чи знайомими. Дуже часто на захопленій території окупанти першочергово проводять ІПСО (інформаційно-психологічні спецоперації). Їхня основна мета – навіяти українцям страх і зневіру в перемогу України, думки: “вас покинули”, “ви нікому не потрібні”, “вас ніхто не буде звільняти”, “вас бомблять українські нацисти” і т.п. Тому спростуйте ці навіювання. Важливо підтримувати віру в те, що ми обов’язково будемо звільняти наші території і визволяти наших людей з окупації.

Наприклад: Не вір, коли ти чуєш, що “вас покинули”, що “українська влада вас здала і ЗСУ не повернуться”. Це брехня. Це психологічні атаки рашистів. Вони навмисно навіюють такі думки, аби люди зневірились. Знай, ми думаємо про вас щодня. Ми робимо все, аби захищати і відвойовувати наші землі. Ми робимо все можливе і неможливе для нашої перемоги.

Наближайте перемогу

Не обговорюйте телефоном або у соцмережах пересування та дії ворога на окупованих територіях. Це небезпечно для життя ваших рідних, друзів і знайомих, оскільки ворог може прослуховувати телефонні розмови. Натомість розкажіть про чатбот єВорог. Через чатбот можна таємно поділитися з українськими військовими інформацією про геолокацію, пересування та дії ворога. Це допоможе нашій армії ефективніше знищувати рашистів.

Говоріть правду та діліться позитивом

Оскільки ворог на окупованих територіях через свої ЗМІ поширює дезінформацію, важливо обговорювати новини. Обмінюйтесь інформацією про те, що відбувається в нашій країні та за її межами. Обговорюйте допомогу, яку надають нам наші західні партнери. Робіть акцент на позитивних новинах. Спростовуйте фейки і маніпуляції росіян. Надавайте перевірену інформацію з надійних джерел.

Дослухайтеся

Спілкуйтесь про побут, про щоденну рутину, про те, що потрібно, чого не вистачає, про те, що є, і чим живе ваша близька людина сьогодні. Нам важливо отримувати правдиву інформацію про те, що відбувається в окупації з людьми. Діліться тим, що відбувається у вашому особистому житті. Нам всім важливо відчувати, що життя триває. Не варто ставити його на паузу в очікуванні кінця війни. Війна – це частина нашого життя, яку потрібно проживати з гідністю.

Стоп-слова. Якщо ваші близькі зіштовхнулися з втратою і переживають стан горя, не кажіть: “Все буде добре”, “Та не переживай ти так сильно”, “Не плач”, “Візьми себе в руки”, “Я тебе розумію” і тому подібні фрази, які знецінюють їхні переживання. Краще просто вислухайте і запитайте, чим конкретно ви можете допомогти.

Наприклад: Мені не все одно, що з тобою. Я готовий/готова тебе вислухати. Ти можеш зі мною поговорити. Якщо тобі хочеться плакати, я поряд, я тут, я тебе слухаю. 

Допомагайте психологічно

Якщо комусь потрібна психологічна допомога, спробуйте організувати її в онлайн-форматі. Наразі багато психологічних служб і психологів надають підтримку безкоштовно або за благодійні внески. Ви можете взяти це на себе.

Наприклад: Я чую, як тобі непросто зараз. Я хочу запропонувати тобі підтримку. Я познайомилась з одним хорошим психологом. Він допоміг мені/моїм знайомим. Добра людина. Професіонал. Ось його телефон. Можеш зв’язатися з ним, коли захочеш.

Цікавтеся почуттями

Частіше цікавтесь тим, як себе почувають ваші рідні і близькі. Запитуйте про їхній настрій. Говоріть про почуття. Кажіть слова любові, турботи й підтримки.

Наприклад: Як ти себе сьогодні почуваєш? Як твій настрій? Ти завжди можеш до мене звертатися, що б з тобою не відбувалось. Ти можеш зі мною поговорити і все мені розказати. Я готовий/готова тебе слухати. Я хочу тебе підтримати. Скажи мені, як я можу це зробити? Чим я можу тебе підтримати? Яка підтримка тобі зараз потрібна? Я люблю тебе. Я переживаю за тебе. Я думаю про тебе щодня.

Але будьте готові до різних реакцій, бо навіть на питання “Як ти?” люди в різних станах в різних обставинах можуть реагувати по-різному.

У когось це питання може викликати хвилю злості та агресії, а для  когось прозвучить як “Я люблю тебе”. Тому не треба ображатись на реакції ваших близьких. Спробуйте зрозуміти, що вони наразі перебувають у надзвичайній ситуації, яка і спричиняє неочікувані реакції. Разом з тим, не варто припиняти спілкування, спробуйте знайти потрібні слова. До кожної людини потрібно шукати свої ключі. І краще про них попросити прямо: “Дай мені інструкцію, як тебе підтримувати”.

Ми обов’язково дочекаємося перемоги і повернемося до мирного життя. Проте сьогодні нам треба згуртуватися і зберегти своє психологічне здоров’я. Все інше зроблять наші героїчні ЗСУ!