Запровадження інклюзивних практик у музеї Білозерки
В Україні за різними даними проживає від 50 до 70 тис. (точної статистики досі немає) незрячих людей. Але навряд чи можна впевнено сказати, що їх культурні потреби повністю задоволені. Туристичні тури, музейні екскурсії, концертні шоу, театральні постановки та інші розваги передбачають передусім візуальне сприйняття.
У країнах Європи проблемою долучення всіх громадян до змістовного культурного дозвілля займаються вже давно. Наприклад, туризм для людей з інвалідністю з кожним роком стає все більш популярним. Різновид туризму для незрячих чи осіб зі слабким зором позначають терміном тифлотуризм. Він з’явився ще в 70-х роках минулого століття і, як і інші види туризму, спрямований на задоволення рекреаційних потреб людей з обмеженнями.
Існує багато прикладів вдалого тифлотуристичного обслуговування. У Кракові розробили міську екскурсію “Місто дружнє до людей з інвалідністю”, а у Віденському художньо-історичному музеї є 3 картини епохи Відродження виконані у 3-D рельєфі. Ще одним цікавим зразком тифлотуристичних практик є досвід міста Холон (південний округ Тель-Авіва), там знаходиться Музей сліпих.
В Україні тифлотуризм тільки набирає обертів. Окремі випадки успішного впровадження зустрічаються у Києві, Львові, Харкові, Ужгороді, Дніпрі та на Херсонщині. У Херсонській області тифлотуризм почав розвиватися не випадково – уродженкою Білозерки є Ольга Скороходова. Вона відома педагогиня та вчена-дефектолог, авторка низки наукових та літературних праць. Але з-поміж інших науковців Скороходову вирізняє те, що вона з народження була сліпоглухою.
Відтак, одна з трьох кімнат Білозерського музею імені Дмитра Багалія повністю присвячена постаті Ольги Скороходової та способу життя таких, як вона. Окрім її праць та численних фото з її зображенням, експозиція складається з артоб’єктів, які можна і потрібно торкатися, тримати у руках, крутити, зважувати у долонях і навіть нюхати. На одному зі стелажів є колекція запахів, про які писала Ольга Скороходова у своєму творі: тютюн, цитрусові, парфуми… Відвідувачам також пропонують відчути ці запахи.
У центрі невеликої зали розміщено стіл, там гості мають змогу самотужки повправлятися писати абеткою Брайля на листівках із зображенням видатної вченої. А уздовж стіни стоять закриті бокси з отвором для руки. Відвідувачі повинні відчути на дотик, що заховано у середині коробки. Там є кілька предметів: старовинна праска, примус, бюст Тараса Шевченка та багато інших. Потім гід піднімає кришку боксу, щоб всі побачили, що ж насправді було у схованці. Таку незвичну та навіть новаторську для невеличкого музею експозицію було створено в рамках проєкту “Культура на дотик”.
Зазвичай, у “храмі муз” ми чуємо від наукових та екскурсоводів “Відійдіть!” , “Не чіпайте!”, але у музейному просторі для людей з вадами зору гіди навпаки пропонують відвідувачам інтерактивні практики. У звичайному музеї відвідувачам не дозволити б таких вольностей, але бачимо, що тифлотуристичні практики якраз побудовані на ламанні обмежень та стереотипів.
Проєкт «Конкурентоспроможна громада — конкурентоспроможний музей!» реалізується в межах партнерської програми «Культура.Туризм.Регіони» Українського культурного фонду, Державного агентства розвитку туризму.
