Затоплене життя: історії людей, які втратили майже все
Коли вода взяла у полон будинок Світлани Яковець, вона щодня приходила на свою вулицю, сідала на підвищенні обабіч дороги і гірко плакала. На очах жінки затонуло останніх тридцять років її життя.
Саме стільки часу вони з чоловіком Миколою облаштовували свій будинок в Інгульці, в який переїхали після весілля у 1993 році. Сьогодні родинне гніздечко потрібно просто вигортати…
Все що мали – на купі сміття
«Довгий час я не могла прийти в себе і повірити, що з нами це сталося. Перший тиждень без упину плакала, а потім в мене вже просто не було сліз, один глибокий біль і повна зневіра. Ми пережили окупацію та чекали на перемогу, а зараз стали просто безхатьками. Все, що нам вдалося врятувати – дві корови, собаку та домашню птицю…», – ділиться Світлана.
Про підрив Каховської ГЕС жінка дізналася 6 червня о шостій ранку, коли виганяла на пасовище корів. Невтішна новина швидко облетіла все село та стала справжнім шоком для мешканців, особливо тих, хто жив ближче до річки. Найбільше селян лякала невідомість, адже точних прогнозів щодо рівня підтоплення ніхто не давав. Люди до останнього сподівалися, що до катастрофи не дійде.
«Спершу ми відмовлялися вірити у те, що вода може затопити наш дім. Ця надія паралізувала наші дії. А коли ми побачили, що вода почала прибувати дуже швидко і на рівні городу вже точно не зупиниться, час було втрачено , – розповідає Світлана, – Ми з чоловіком не знали, за що хапатися. Він намагався врятувати сільськогосподарську техніку, а я – живність. Відвела корів до односельців, почала підіймати курей, які сиділи на яйцях, на горище. Два трактори перегнали на вулицю вище, а от комбайн так і не завівся…»
Майже через тиждень вода почала спадати, а разом із тим до Світлани з Миколою прийшло усвідомлення, що в них фактично нічого не лишилося. Дому, меблів, побутової техніки, навіть городини, за якою вони так дбайливо доглядали в надії отримати врожай.
«Загалом город у нас – майже 20 соток. У цьому році ми з чоловіком виростили чудовий врожай картоплі. Я вже навіть продавала перші плоди. Була перспектива отримати хороший врожай помідорів та цибулі. Ми зробили запаси сіна для худоби. А скільки дивовижних квітів розцвіло на подвір’ї! Все це знищила вода…», – із тремтінням у голосі говорить Світлана.
Сьогодні родина живе в оселі доньки на сусідній вулиці. До її хати вода, на щастя не дійшла, підтопило лише підвал та літню кухню. Проте і тут уникнути втрат не вдалося.
«Навесні 2022 року ми відправили двох менших дітей разом зі старшою донькою Інною та двома онуками до Польщі. Там живе наша найстарша донька Тетяна. В період окупації ми боялися, що у хату до Інни заселяться орки, тож перенесли до себе всі цінні речі, зокрема і побутову техніку. Думали, що врятуємо, а вийшло навпаки. Все пішло під воду разом із нашим майном», – розповідає багатодітна мама.
На фото – щасливі миті в житті родини Яковців
Будинок Яковців постраждав від наслідків підтоплення в Інгульці найбільше, оскільки знаходиться у балці біля самої річки. Рівень води тут склав понад чотири метри. Коли вона відійшла, частина оселі просто рухнула, наразі до хати навіть неможливо зайти…
Днями Світлана написала заяву до поліції. Правоохоронці приїхали до них, зафіксували збитки, але на допомогу від держави родина особливо не розраховує. На подвір’ї у доньки Микола вже збудував сарай для корів…
У подібній ситуації опинилася і родина Діани Щербини з Білозерки. Її оселя майже повністю пішла під воду внаслідок руйнації Каховської ГЕС. На той час Діана Захарівна разом із дітьми та онуками знаходилася на Черкащині, куди вони виїхали у квітні 2022 року.
На фото – Діана Захарівна та онуки
«Ми так раділи, що наш будинок вцілів під час ворожих обстрілів, але російські військові все одно лишили нас даху над головою. І це не просто стіни – це частина мене самої, адже ми з покійним чоловіком будували оселю з нуля. Мій Вітя все тут робив своїми руками, адже був відмінним майстром», – ділиться освітянка.
Все, що подружжя наживало роками опинилося на купі будівельного сміття. Врятувати майже нічого не вдалося. Після підтоплення з ладу вийшла уся побутова техніка, зіпсовані меблі та одяг, загинули декоративні рослини на подвір’ї, за яким так дбайливо доглядали господарі.
Руйнація родинного гніздечка стала для Діани Захарівни надважким емоційним ударом після пережитого курсу хіміотерапії. Підступна хвороба стала наслідком суцільних переживань жінки – смерті мами, втрати чоловіка, а потім – війна та життя на чужині.
Діана Захарівна щиро вдячна всім, хто підтримав її у скрутну хвилину, як під час збору коштів на операцію та реабілітацію, так і за матеріальну допомогу на ліквідацію наслідків підтоплення.
«Слава Богу, знайшлися добрі люди, які підтримали нас фінансово, я вдячна кожному. Розумію, наскільки складно сьогодні знайти ці кошти, адже більшість білозерців виїхали із селища та вимушені винаймати житло.
Мені сьогодні навіть важко уявити, скільки потрібно коштів на ремонт нашого будинку… На один лише матеріал для відновлення перестінків потрібно 200 тисяч гривень, стільки ж приблизно вартуватиме і робота майстрів.
Багато будівельників радять нам взагалі просто знести дім та будувати новий… Навіть не знаю, що робити. Окупанти забрали у нас все…»
Враховуючи масштаби руйнації, сьогодні родина Діани Захарівни продовжує благодійний збір коштів на відновлення будинку, організований сином освітянки Олександром Щербиною.
Не зважаючи на відсутність умов для проживання, після закінчення бойових дій, білозерці планують повернутися додому та відбудувати свою оселю. Краще, ніж вдома, немає ніде…
Повернутися до рідної Білозерки мріє й Ольга Осіння. У березні 2022 року її чоловік Володимир загинув у Бузковому парку при обороні Херсона. Жінка дуже важко переживає втрату коханого. У них була чудова сім’я і купа планів на майбутнє.
Ворог забрав у жінки не лише другу половинку і турботливого батька двох дітей. Внаслідок підриву окупантами Каховської ГЕС будинок Осінніх майже повністю пішов під воду.
«Я до останнього сподівалася, що вода не дійде дуже високо. А потім, коли побачила у соціальній мережі фото та відео сусідів, які плавали на нашій вулиці на човні, просто впала в глибоку депресію. Три дні я взагалі не могла прийти до тями. Навіть не відповідала на вхідні дзвінки, в мене зовсім не було сил щось робити…», – ділиться Ольга Осіння.
До війни подружжя майже всі свої заощадження вкладало в облаштування будинку. Замінили дах, провели сучасне опалення, утеплили дім пінопластом. Купували нові меблі та побутову техніку. Нічого з цього всього не вціліло…
«Коли ми переглядали фото нашого затопленого подвір’я, моя мама запитала: «Олю, а що то за кущ на поверхні води?». То була верхівка нашої високої абрикоси… А ще під водою опинився молодий сад дерев, які мій свекор посадив в період окупації у пам’ять про загиблого сина. Він так хотів, щоб онуки згадували батька і дідуся, смакуючи фрукти у цьому садочку… Сьогодні я намагаюся підтримати нашого дідуся. Кажу, розслаблятися зарано, треба ще новий сад посадити і онуків побавити», – розповідає Ольга.
У грудні минулого року Оля приїжджала додому в Білозерку. Витираючи сльози, вона ходила порожніми кімнатами свого будинку. Кожен куточок оселі нагадував їй про щасливе життя з чоловіком. Жінка брала речі коханого з шафи, закривала очі і вдихала аромат його парфумів. Здавалося, він там, поруч із нею та синами…
А ще Оля провідала своїх сусідів, з якими довгий час підтримувала дружні стосунки. Як завжди привітно її зустріла Ірина Науменко. Жінки говорили про війну, намагалися підтримати одна одну. Вони були переконані у перемозі і поверненні до звичного життя. Оля поїхала на Вінниччину в надії, що всі ці сподівання здійсняться. А наприкінці лютого дізналася, що Ірина отримала важкі поранення під час обстрілу Білозерки. Через два тижні жінки не стало.
Невеличка вулиця в Білозерці зазнала стільки людського горя…
Наслідки підтоплення: втрати та загрози
Начальник Херсонської районної військової адміністрації Михайло Линецький розповів, що на території трьох громад району, окрім Херсона, в зоні підтоплення опинилось 16 населених пунктів. На цій території зруйновані або пошкоджені близько півтисячі приватних домогосподарств.
Як повідомляють у Білозерській СВА, максимальний рівень підтоплення у громаді склав 4,6 метра. Наразі відомо про 77 підтоплених будинків, 4 з яких – повністю зруйновані. Але ця цифра не остаточна, адже через постійні обстріли неможливо обстежити територію населених пунктів у прибережній зоні. З приводу руйнації майна, внаслідок підриву окупантами Каховської ГЕС, до поліції надійшло 102 заяви від мешканців Білозерської громади.
Взагалі, сьогодні важко оцінювати рівень руйнації осель, оскільки «коробки» будинків ззовні начебто цілі, проте повністю зруйновані внутрішні частини стін, обвалені стелі, міжкімнатні перестінки тощо.
До ліквідації наслідків підтоплення у Білозерській громаді були залучені працівники і техніка МКП «Водограй». Вагому допомогу надали волонтери з різних регіонів України – волонтери ГО «Мирне небо» з Харкова, представники Української Євангельської церкви християн Сарненського району Рівненської області та благодійники з Чернівецької області. Представники Сарненської громади розчистили територію біля джерел, а волонтери з Чернівецької області допомогли розбирати зруйновані будинки. Крім того, Херсонська обласна комунальна аварійно-рятувальна служба (ХОКАРС) надала техніку для ліквідації наслідків підтоплення у громаді.
З метою запобігання поширенню інфекцій Білозерська СВА ухвалила рішення про заборону купання, вилову і продажу риби з водойм. Також представники Білозерського відділення Херсонського обласного центру контролю за захворюваннями щодня проводять аналіз води зі свердловин комунальних підприємств. Крім того, громада забезпечена знезаражувальними таблетками для води та дезінфікуючими засобами.
На яку допомогу можна розраховувати
Власники постраждалих будинків можуть розраховувати на допомогу від державної, обласної та місцевої влади. В рамках програми «єВідновлення» можна отримати до 200 тисяч гривень, з обласного бюджету – 5 тисяч гривень, з місцевого – від 5-ти до 15-ти тисяч гривень, залежно від рівня руйнації.
За інформацією Херсонської ОВА, станом на 14 липня за державною допомогою в розмірі 5 тисяч гривень звернулися 5025 людей, з них близько 4200 – жителі Херсона. Гроші вже надійшли до 1113 власників житла.
Для виплат із обласного бюджету отримали 1047 заяв, з місцевих бюджетів – 945. 153 потерпілим жителям Білозерської і Херсонської громад вже виплатили допомогу на загальну суму 1,4 мільйона гривень. Міжнародні організації спрямували понад 23 мільйона гривень на виплати грошової допомоги 3502 жителям регіону. В рамках президентського проєкту “Пліч-о-пліч” робітники з 15 регіонів України допомагають з відновленням 26 населених пунктів Херсонщини. Повністю закінчено роботи на 77 об’єктах, нині працюють на 112.
Крім того, власники постраждалих будинків мають змогу одержати у місцевих військових адміністраціях будівельні набори, матеріали для тимчасового ремонту та модульні будинки. Останні передбачені лише для тих, чиї оселі були повністю знищені чи зазнали значного руйнування. Наразі у Білозерській громаді встановлено 17 модульних будинків.
На жаль, всі ці кошти не компенсують людям втраченого майна, оцінити яке практично неможливо. Адже йдеться не лише про самі будинки, а й про все, що наживалося роками, і це далеко не 200 тисяч гривень. В той же час люди не втрачають надію на допомогу благодійників.
Наталія Свирида,
Елла Петренко
